У неділю, 1 серпня, у столичному палаці "Україна" прощалися зі співаком і композитором Миколою Мозговим. Упродовж п"яти років він працював тут директором. У п"ятницю, 30 липня, вдома Микола Петрович помер уві сні. До 63-річчя не дожив місяць.
Домовину ставлять у фойє палацу. Труна прикрашена живими трояндами. Поряд на стільцях сидять дружина покійного 56-річна Віолетта Мозгова, донька 36-річна Олена, сестра й онуки. Навпроти — вінки від президента, уряду, Верховної Ради, Київської адміністрації, хору ім. Верьовки, гурту "Кобза" й інших колективів.
Сірим мікроавтобусом приїжджає міністр культури й туризму Михайло Кулиняк, 41 рік. Несе букет, за ним двоє помічників підносять вінок.
— Я знав його ще пацаном. Ходив на концерти, коли він виступав у Львові в колективі "Карпатські дзвони", — згадує міністр. — А я з друзями мав свою групу. Підійшов до нього й попросив переспівати деякі його пісні. Мозговий погодився. Він був справжній музикант, можу сказати це як випускник консерваторії. Все своє життя боровся проти фонограми. Любив усе живе і справжнє.
На двох екранах показують уривки з концертів Миколи Мозгового. Люди підходять до труни, кладуть квіти, торкаються руки покійного.
— Микола був моїм справжнім другом. Ми з ним працювали в Укрконцерті, — ледь чутно говорить 80-річний В"ячеслав Харченко, колишній соліст оркестру "Дніпро". — За кілька днів до смерті дзвонив мені. Розповів, що лежить у п"ятій лікарні в Кончі-Заспі. Там його батько колись помер. Сказав, що їде з одної лікарні в іншу. Я збирався його провідати.
Посеред зали збираються сусіди з вул. Островського, 9. Микола Петрович продав там квартиру, щоб розрахуватися з артистами за концерт "Море друзів". Держава обіцяла виділити гроші, а не дала.
— Спочатку ми всі жили в гуртожитку на Малишка, 19. А потім переїхали в кооперативний дім, — розказує 55-річна Віра Галушко. — Працювали з ним у театрі пісні. По дому він майже все робив. Не раз святкували разом Новий рік. Микола і стіл накривав, і їсти готував. Ставив багато напоїв, любив горілку й пиво. Ми були першими слухачами його пісень. Казав, що найкраща думка приходить до нього в туалеті, коли йому ніхто не заважає.
— На бульварі Шевченка при Укрконцерті в Колі було своє кафе, — каже колишній звукорежисер 60-річний Олександр Суслов. — Він сам їздив за продуктами, щоб артисти їли свіже. Петрович був таким чоловіком, що чокнутися можна! У той час він хотів купити літак, щоб возити артистів на гастролі за кордон. За своїх артистів міг глотку перегризти, він їх леліяв.
Попрощатися з Миколою Мозговим прийшли співаки Наталя Могилевська, Дмитро Гордон, Віталій Козловський, Іво Бобул, Павло Дворський, Іван Попович, Віталій і Світлана Білоножки, дует "Світязь", телеведуча Анжеліка Рудницька.
— Микола Петрович міг пожартувати так, що вся компанія лежала на підлозі й трималася за животи, — згадує 49-річний Ігор Ліхута, чоловік і продюсер співачки Таїсії Повалій. — Запрошував мене декілька разів із ним порибалити, а ми все на гастролях — ніяк не виходило. За одну його пісню "Край, мій рідний край" як за гімн треба давати звання Героя України.
Об 11.30 труну з палацу "Україна" виносять на вулицю. Люди роблять живий коридор до катафалка. За артистичною традицією, проводжають оплесками. Шестеро чоловіків у білих сорочках несуть домовину.
Близько полудня процесія їде до Києво-Печерської лаври. Там чекає колишній зять Мозгового, співак Олександр Пономарьов у чорному костюмі. Відспівує Миколу Петровича ігумен Агафон в Успенському соборі. Панахида триває 40 хв. На виході біля храму плаче співак Кузьма Скрябін.
Киянка Наталя Рудзевич, 50 років, прогулювалася з ріднею Лаврою:
— Син побачив катафалк із фотографією Мозгового, — каже. — Я не повірила. Підійшла до машини й аж мурашки по шкірі побігли. Такий хороший артист був. Я на його піснях виросла.
Організацією похорону займалися працівники палацу "Україна". Кошти виділило державне управління справами, якому підпорядкований заклад.
— Похорон обійшовся приблизно в 50 тисяч гривень, — говорить 40-річний Роман Стащук, заступник гендиректора палацу "Україна". — Послуги ритуальної служби, транспорт, місце на кладовищі, всілякі оформлення. Плюс 10 тисяч на поминальний обід. Дерев"яну труну з червоного дерева вибирали на вулиці Воровського. Микола Петрович високий, широкий, має 120 кілограмів ваги. Після смерті тіло ще розбухло. Брали домовину, що підійшла по розміру. Обійшлася десь у 20 тисяч. Співаку не робили розтину, родичі відмовилися. "Швидка", що приїхала додому, констатувала смерть — не витримало серце. До неділі тіло було в спеціальному приміщенні-холодильнику на Байковому кладовищі. Там постійно були рідні.
Ротару зараз на концерті в Юрмалі. Хіба ж то оправдання?
Кортеж із 20 автомобілів, двох автобусів і кількох мікроавтобусів їде на Байкове кладовище. Їх супроводжують машини ДАІ та "швидка". Біля центрального входу зупиняються. Хвилин 15 міліція з"ясовує через який вхід заїжджати до могили.
Могила Миколи Мозгового розташована на ділянці 49-А, неподалік від крематорію. Поряд могили української журналістки Наталії Кондратюк та академіка Георгія Пухова. Неподалік поховані актори Леонід Биков, Сергій Іванов, Микола Олялін, письменник Павло Глазовий, екс-міністр МВС Юрій Кравченко.
Для прощання зі співаком труну ставлять під зелене шатро. Яма вистелена чорною тканиною, по краях — червоною. О 13.42 труну опускають. Рідні кидають по три жмені землі. Один із присутніх на флейті грає "Ще не вмерла України". Потім — мелодію до пісні "Ой летіли дикі гуси" та "Пісня про рушник".
Присутніх запрошують на поминальний обід на четвертому поверсі палацу "Україна". Його замовили на 250 чоловік. Усі місця за столами зайняті. Вздовж фойє у два ряди виставили столи.
— На останній свій концерт 17 травня Микола Петрович одягнув білий костюм, — зі сльозами на очах розповідає працівниця палацу "Україна" Людмила Клименко, 54 роки. — А то все в джинсовому ходив. Який же він тоді був гарний! Наче знав, наче прощався.
— Шкода, що Ротару не приїхала, — перешіптуються за столом дві жінки в чорних хустках. — Як співачка вона відбулася завдяки пісні "Край, мій рідний край" Мозгового. Зараз на концерті в Юрмалі. Хіба ж то оправдання? Звідти годину літаком летіти.
1 
1
Коментарі