"У спальні від постійної сирості взявся грибок, — розповідає російською 81-річний полковник запасу Микола Жучков із міста Хмельницький. Він стоїть на табуретці у кухні й розмальовує фарбами єдину чисту стіну. Виводить пензлем пелюстки червоної квітки. На стелі — натюрморт.
— Щоби сховати плісняву, розмалював стіну древньогрецькими міфологічними персонажами. 1985-го їздили у Львівський оперний. У театрі сподобалася стеля. Я накупив листівок і за тиждень перемалював у своїй спальні. Так захопило розписувати стіни, що не зміг зупинитися. А потім дружина порадила пофарбувати стелю масляною фарбою — щоби не білити щороку. Тепер узяв ганчірку, теплу воду, протер — і краса.
У Миколи Михайловича 4-кімнатна квартира. Живе у ній із дружиною Тетяною, старшою на два місяці. Троє онуків мешкають окремо. 22-річний син Володимир загинув 1972-го.
— Володя з дружиною у Дніпропетровську жив. Мали старенький будинок, син поспішав поремонтувати його до осені. Міняв електродроти, коли гроза налетіла. Блискавка вдарила у трансформатор, а Володя якраз у щитку копався. Так його з викруткою в руках і знайшли мертвого.
У 1990-му від раку померла донька Олена. Мала 45.
Узяв ганчірку, теплу воду, протер — і краса
— Багато малюю для онуків, — каже чоловік. — Учора закінчив портрет 12-річної правнуки Олександри. А 29-річний онук Євген по гороскопу Тілець. То я йому намалював двох волів.
Стеля найменшої кімнати розписана на релігійну тематику: Троїцька Божа Мати, поряд апостоли Кирило і Мефодій. Стіна розмальована голландським пейзажем: будинок на тлі моря. На стелі балкону — лик Ісуса Христа. Живопису Жучков навчився заочно у Московському університеті мистецтв із 1955-го по 1960-й.
Фарби купує дорогі — по 100 грн за тюбик.
— Жінка мене у цьому підтримує. Ми з нею в 1947-му в Тулі на танцях познайомилися. Я тоді перші свої фарби купив. Якісні — таких тепер не купиш. Підійшов до неї, виправка у мене воєнна була, в артилерії служив з осені 1944-го. Як узяв її тоді за руку, так вона за мною як нитка за голкою — всюди. Таня на пошті працювала, поки я в художній майстерні керував. Майже все життя в "Союздруку" картотеку обробляла.
У вітальні карнизи, плінтуси і дверні лиштви прикрашені чеканкою. Чеканка "Прощання зі Спартаком" повністю затуляє батарею центрального опалення. Микола Михайлович відсовує її — рама стоїть на коліщатах.
— Недавно підновив старі житомирські меблі. З дерева вирізав узори, ручки бачите які? Одна русалка, інша — старик Хоттабич, — показує шафу. — Полакував і приклеїв. А тут стінку закрив шкірзамінником, зверху повісив картини.
Микола Жучков має ще одне захоплення — автомобіль "побєду".
— У 1962-му в Шепетівці купив. Тоді стояв у черзі на "волгу", а вони саме почали дорожати. Друг порадив купити "побєду", беушну. Узяв машину з рук, 1955-го року випуску. Такого сірого кольору. Стільки вона від"їздила! І досі на ній на дачу їжджу.
5 
1
Коментарі