Ексклюзиви
Середа, 26 жовтня 2011 05:15

Микола Зінчук зібрав вісім тисяч казок

Автор: фото: ТАРАС ПОДОЛЯН
  Учитель Микола Зінчук із села Довгопілля Путильського району Буковини показує свою збірку ”Казки Поділля”. Він збирає казки по всій Україні майже 40 років
Учитель Микола Зінчук із села Довгопілля Путильського району Буковини показує свою збірку ”Казки Поділля”. Він збирає казки по всій Україні майже 40 років

— 36 років я не мав ні вихідних, ні свят, ні відпусток, — каже вчитель історії 86-річний Микола Зінчук із села Довгопілля Путильського району Чернівецької області. У 50 років почав збирати казки. Зараз має 8 тис.

Зінчук живе у двокімнатній квартирі колишнього вчительського будинку. У коридорі на полицях — кілька 3-літрових банок вишневого компоту і літр білих грибів. Микола Антонович перекладає книжки з дивана на стіл, щоб було де сісти.

— У селі Мариничі познайомився з дідом Деревняком. Він старий, зарослий був, але знав багато казок. Раз заходжу до нього, а він п'яний на ліжку лежить. Давай спросоння співати: "Ой заступала чорна хмара, дрібний дощ іде. Ой там збиралась бідна шарлота, йде до корчми, п'є. Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить. А хто з нас, браття, буде сміятись, того будем бить". Проспівав, закрив очі і захропів. Наступного дня увімкнув магнітофон на повну котушку, щоб дідову пісню записати. А в селі саме хоронили одну бабу. Люди з труною зупинилися і давай плювати в бік хати. Один чоловік сказав: "Немає совісті у того Деревняка. Людям горе, а він співає".

Йде на кухню. Із целофанового пакета дістає шматок лікарської ковбаси за 15 грн, кусень хліба і два помідори. Пропонує перекусити.

— Найбільше казок записав на Буковині, Закарпатті, Бойківщині та Гуцульщині. У цих краях казки на 15–20 сторінок, мають кілька сюжетів, які зливаються в один. Раніше гуцули наймали дідів-оповідачів. Вони розказували казки, доки у хаті не засинав останній слухач. Одного такого діда застав. Це був Онуфрій Максимець із селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області. Одну казку він розказував мені чотири вечори. Записував оповідки 99-річної баби із села Чорногузи Вижницького району. Вона жила посеред лісу, мала зо 20 чорних котів. Глуха була як пеньок. Нічого запитати в неї не міг, тільки слухав. Страшні казки там записав. Половина населення в тих краях — етнічні мадяри. У їхніх казках розбійник обов'язково мусить убити, людожер — зжерти, а звір — розірвати.

Іде у вітальню. З-під дивана витягає стос книжок. Рукавом витирає пил з обкладинок.

— За свої гроші видав 40 томів казок. У 1990-х отримав виплати за те, що сидів у німецьких концтаборах. Перевів гроші в євро і поклав у банк. На відсотки видавав книжки. Гроші закінчилися, а книжки лежать у видавництвах. Книготорговці кажуть: "Візьмемо по 20 примірників. Продамо, тоді гроші повернемо". Щоб продати їх в такий спосіб, мені знадобиться 20 років.

2005-го випустив книжку авторських казок.

— Подаватиму її на здобуття Нобелівської премії. У Косівському художньому інституті замовив дерев'яний ящик з різьбою. У ньому ще й 40 томів перешлю. Англійською їх перекладає одна пенсіонерка.

Микола Зінчук був одруженим. Розлучився понад 20 років тому.

— Познайомилися, коли були студентами. Я дуже принциповий, не можу простити, як мене хтось ображає. А дружина мені весь час повторювала: "Ти вважаєш себе особливим, а насправді ти — пересічний". Зрозумів, що нам не по дорозі. Нажили з нею двох синів. У Львові для них побудував добротний будинок.

Зараз ви читаєте новину «Микола Зінчук зібрав вісім тисяч казок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода