46-річного Миколу Саса я застав на городі біля хати в селі Вишнівчик Чемеровецького району на Хмельниччині. Чоловік поле полуниці.
До його лісового помешкання йдемо лісом 40 хв. По дорозі Микола зупиняється над рослиною.
— Це маренка, — розповідає, — лікує депресію.
Чотириповерховий будинок Микола Сас спорудив на 30-метровій столітній липі. "Перший поверх" розташований на висоті 6 м. Господар виймає з-під стовбура довгий гумовий шланг. Стає навшпиньки та закидає його на перший сук. Підтягується й лізе до широкої гілки.
На 9-метровій висоті — другий поверх. Це "зимове житло". Тут господар розмістив два вулики й лежанку. З каміння вимурував грубку.
Підлога вистелена дошками. Замість стін — автомобільні тенти.
Сідаємо за метровий дерев"яний стіл. З одного боку — літня лежанка, а з другого — лавка.
— Перший дім на дереві збудував наприкінці 1998-го. На 17-метровому ясені, над річкою Смотрич, — говорить. — Коли втопився 19-річний хлопчина із сусіднього села, люди сказали, що це я його у воду вкинув. У лютому зробили на мене облаву. Я стрибнув у річку, переплив і втік.
Чоловік на кілька тижнів поїхав до знайомих у Київ. Коли повернувся додому, дерево вже спиляли.
— Цю хатину почав будувати 9 травня минулого року. Тримав у великій таємниці, бо навчений гірким досвідом.
Сас бере із саморобної полиці книжки з астрономії, біохімії, палеонтології, лікарських рослин, міфології. Чоловік понад 10 років заробляє на життя репетиторством. Має кілька тисяч гривень на рік. Навчає хімії, фізики, алгебри, геометрії, астрономії, географії, природознавства, філософії, англійської мови. Нині в нього є 15 учнів. Каже, що до одних приїжджає сам. Інші займаються в будинку матері.
— Найважче вчити дітей торгашів, — каже. — Важко порозумітися з батьками. Мені подобаються прості діти.
Сас закінчив природно-географічний факультет Мелітопольського педінституту. Вісім років працював учителем у сільській школі. Потім — у Кам"янці-Подільському. Каже, що не зміг порозумітися з керівництвом.
— Усе моє єство протестувало проти одноманіття, — пояснює. — Коли зрозумів, що системи не перероблю, а вона мене зламає, — пішов зі школи.
Батько Саса Микола Григорович працював трактористом, мати Надія Григорівна — домогосподарка. У Кам"янці-Подільському живуть дві сестри з родинами. Микола не одружений. Каже, що комфортно почувається одинаком.
Сас чотири літа їздив на Кавказ. Був у Приельбруссі, Кабардино-Балкарії. Двічі самостійно долав Кавказький хребет.
На 12-метровій висоті в липі видовбаний вулик-"дуплянка". Збоку стоїть "воскотопка". Під склом лежать стільники. Вони на сонці "топляться". Мед стікає у резервуар.
Вище третього поверху стовбур липи роздвоюється. Микола перев"язав гілля 3-сантиметровим тросом.
Стрибнув у річку, переплив і втік
— Липа стара, — пояснює. — Росла в лісі. Кілька років тому навколо неї зробили вирубку. Від пориву вітру гілки можуть зламатися під власною вагою.
Четвертий поверх на висоті 20 м. Тут іще одна лежанка. Під нею — біла сумка з книжками. Микола називає "кімнату" бібліотекою.
— Тут у мене серйозна література, — каже чоловік. — Книжки з фізики, молекулярної біології, філософії. Я тут ночую. Коли видно — читаю. А потім спостерігаю, як сідає місяць.
Новини Микола дізнається з радіо у МР3-плеєрі. Телевізор дивиться в матері. Каже, що полюбляє французькі фільми.
Від несильного вітру гілку гойдає. Микола виглядає щось у полі.
— Гном! — кричить. У полі з"явилася чорна цятка. — Це мій кіт. Рік тому купив на базарі. На ніч беру його додому. Можуть роздерти лиси.
На Великдень до Сасового дерева завітали 20 односельців.
— Хтось хоче побачити чаклуна. Інші бажають поспілкуватися з філософом. Спільну мову знаходжу з усіма.
1962, 22 травня — Микола Сас народився в селі Вишнівчик Чемеровецького району Хмельниччини
1980–1982 — служив у протиповітряній обороні в Чехії
1987 — закінчив Мелітопольський педінститут; до 1996-го викладав хімію, біологію та географію в школах
1998 — збудував першу хатину на дереві неподалік села Великий Карабчіїв Городоцького р-ну на Хмельниччині
2007, 9 травня — почав будувати хату на липі
7 
35413
Коментарі
1