Кіровоградський хірург лікарні швидкої допомоги 45-річний Михайло Федічкін за 20 років уполював п"ятеро вовків.
— Звір до людей близько не підходить, нападає лише на тварин та худобу, — Федічкін виходить на подвір"я у теплій куртці захисного кольору, спортивних штанях і в капцях на босу ногу. Сніг поскрипує — надворі мінус п"ять.
— Улітку практично неможливо підстрелити вовка. А взимку з друзями виїжджаємо на нього в запорізький степ на трьох "нивах". Вислідимо — і по кілька десятків кілометрів переслідуємо по снігу. Якось підстрелили матьорого, то він смертельно поранений кинувся на машину, став кусати колеса. А як на слід не нападемо, стріляємо зайців і лисиць. Але то рідко буває — вовків розвелося багато. Минулої зими в одному з районів Запорізької області вполювали понад півсотню.
Михайло Федічкін підходить до вольєра у дворі. Щоки червоніють:
— Я тут раніше лайок розводив, навіть мав переможців республіканських виставок. Та самка під машину на полюванні попала, загинула.
Випускає з вольєра двох вовченят.
— Їм по десять місяців. Знайшли їх 8 травня, як кукурудзу в полі садили. Виводок зовсім сліпий ще був. Дівчинку назвав Тіною, хлопчика — Тугаєм. А третє вовченя того ж вечора віддав товаришеві.
Вовк став кусати колеса машини
Звірята відбігають від мене-чужака на 10 м, підтискають хвости. Подвір"я обнесене півтораметровою сіткою "рабицею".
— Сусіди трохи сваряться, бояться, що випускаю їх. Та вони самі людей бояться, хіба до мене підійдуть чи до півторарічного онука Данилка. Думав залишити собі одного вовка, бо Тіна захворіла, — бере на руки вовчицю. Тугай стрибає поряд, скавучить. — Але дружина Лілія взялася її лікувати, вона фармацевт. А як вовченя зміцніло, жінка прив"язалася до нього, і заборонила віддавати. Годуємо їх зі свого столу. Зрідка знайомий привозить обрізки з м"ясопереробного підприємства. Після того можуть по кілька днів не їсти. Улітку, як на грядці достигли полуниці, ласували червоними плодами. Яке яблуко впаде з дерева — згризуть до качана.
На іншому кутку вулиці гавкають собаки. Вовченята виють.
— Їх двоє — це вже зграя, а там свої правила, — говорить Федічкін. — Тіна дивиться, що Тугай робить, сприймає його за вожака. Думаю спарувати її з німецькою вівчаркою. Хочу собаку-вовка вивести, сильного і слухняного, щоб допомагала в полюванні.














Коментарі