— Тепер у моїй квартирі ідеальний порядок. Не хочеться, щоб відвідувачі бачили безлад, — каже художник Михайло Алексеєнко, 27 років. У його квартирі на Троєщині по вул. Закревського, 63, художниця 35-річна Жанна Кадирова відкрила свою виставку "Жилмассив". Показує 160 фотографій вікон. Їх знімали по всій Україні.
Фотографії вікон Жанна надрукувала на кубиках із оргскла розміром 6 см. З одного боку — вид на вікно зовні, з другого — зсередини. Вони розставлені у вікнах квартири між фіранками.
— Вийшло так розмістити кубики, бо квартира стара й вікна тут подвійні, — розповідає Михайло Алексеєнко. Він сидить за столом біля ноутбука. Тихо грає клубна музика. — Раніше тут мешкала моя бабуся Марія Василівна. Отримала квартиру в 1980-х. До того жила на Подолі. У тому районі їй пропонували більшу квартиру. Але вона казала: "Мрію жити на Троєщині. Там нові будинки й чисте повітря".
Бабуся померла 2009 року. Житло отримав у спадок. Після її смерті нічого не міняв. Зробив лише косметичний ремонт. Перетворити квартиру на галерею вирішив минулого року. Троєщина — ідеально сконструйована, має прекрасну систему комунікацій. Багато мешканців Троєщини нікуди не виїжджають, бо тут є все необхідне для комфортного життя. Бракує лише мистецьких акцій і культурних подій. Вирішив свою квартиру виділити під цю справу.
З минулої осені в помешканні Михайла відбулися три виставки його друзів-художників.
— Спершу переживав, — продовжує Алексеєнко. — Ховав усі цінні речі, щоб незнайомі люди не поцупили. Але нічого такого не трапилося.
Сусіди поставилися до ідеї нормально. Приходили на виставки. Одне подружжя після відвідин моєї квартири запросили до себе. Показали свою колекцію порцелянових ляльок.
На відкриття приходять до півсотні людей. Щодня маю по троє-четверо відвідувачів.
У квартиру заходить Жанна Кадирова. У коридорі роззувається. Зі склянкою води сідає на старий диван у вітальні.
— Коли прийшла до Михайла на одну з виставок, сказала: "В мене є проект, який ідеально сюди впишеться", — розповідає Жанна. — Почала фотографувати вікна рік тому. Тоді мала резиденцію у Норвегії. Жила в невеликому місті з 12-тисячним населенням. Працювала в майстерні на першому поверсі з великим вікном замість стіни. Дивилася крізь нього на вулицю, а перехожі заглядали до мене.
Якось пішла гуляти містом. Самій стало цікаво зазирати в чужі вікна. Заглядала і знімала їх на фотоапарат. На готових світлинах вирізала шибки у вікнах. Фото наклеїла на своє велике вікно. Після цього перехожі могли зазирнути в мою майстерню лише крізь шпаринки на фотографіях. Робили це небагато людей. Норвежці не емоційні. Якби створила таке в Україні, реакція була би бурхливіша.
На одній фотографії висять вишиті рушники на вікнах. На другій — перед вікном на стільці сидить чорний кіт.
— Минулого літа цілий місяць їздила по Правобережній Україні, — продовжує Жанна Кадирова. — У селі Нова Бушинка на Вінниччині познайомилися з чоловіком. Коли розповіла про всій проект, одразу пустив у хату. Казав, він скульптор-самоучка — Людвіг Іванович.
Там пофотографувала багато хат зі старими вікнами, прикрашеними вишитими рушниками. Одна бабуся розповідала: "Вишиваю, скільки себе пам'ятаю. Хоч і сліпа, а спинитися не можу".
На Закарпатті в селі Кваси фотографувала вікна у старій хаті. Зайшли всередину, а у вітальні на столі стоять 12 мисок із холодцем. Господиня пояснила, чекаємо гостей. Пропонували поїсти борщу.
Люди не завжди охоче пускали в домівки. Одна бабуся казала: "Зараз стільки злодіїв і шарлатанів розвелося. Боюся пускати в хату чужих".
На виставці також є вікна із Криму й окупованого Донбасу.
— Там вікна особливо нічим не відрізняються. Теж біля розетки заряджаються мобільні телефони, на батареях сохнуть шкарпетки.
Фотографії вікон звідти мені присилали знайомі. Просила всіх надсилати світлини через соцмережі.
3 
1
Коментарі