"Мене вбили наприкінці війни, за два дні до капітуляції Німеччини, тому мене називають лє-гєн-дой", — розтягує слова письменник Олександр Сизоненко, 86 років. Він написав трилогію "Степ" про події Другої світової. Через поранення накульгує, спирається на палицю. Права нога коротша на 6 см.
Просить говорити голосніше:
— Я артилерист-міномьотчик, погано чую.
Веде до двоповерхової дачі в Кончі-Озерній. Дружина Галина померла сім років тому. Син і двоє дочок із сім"ями живуть у столиці. Найближчі сусіди — поети Іван Драч і Дмитро Павличко. Загалом під Києвом 26 письменницьких дач.
Доріжки у снігу біля оселі проклали охоронці. Заплатив їм 500 грн.
— Гроші мої покровителі дали. Петро Симоненко і Комуністична партія України. Петро Миколайович мій давній друг, був у мене раз у гостях. Хоч я з партії 1991-го вийшов.
Олександр Сизоненко обідає у мансарді. Крізь відкриті жалюзі видно засніжені сосни. Ними скачуть білки.
— Отут завжди Леонід Данилович Кучма сідає, часто у мене буває, — киває на крісло ліворуч. — А біля нього Черномирдін. Він рубаха-парєнь, каже мені: "Саша, такую бурду пйош?". Кажу — як же, ето ж коньяк. А він: "Лучше водкі хуже нєт". Кучма на братський тон ніколи не переходить. Не перебиває, мало говорить, любить мене послухати. Сам дзвонить, бо охорона не може з ним з"єднувати.
З екс-послом Росії Віктором Черномирдіним письменник познайомився 2005-го. Фонд "Україна" Леоніда Кучми проводив презентацію видань Миколи Гоголя і Михайла Шолохова.
— Я Гоголя цитував. Черномирдіну сподобалося. Він схватив книги, підбіг і — бах! — передо мною на стіл. Кажу: "Віктор Степанович, без автографа не прінімаю". Він ручку виймає, раз-раз, обнімає, цілує. Потім подзвонили: "Виходітє, к вам високіє гості". Я вийшов, дивлюся, попереду їде 725-та модель БМВ, за нею "Мерседес-600", а за ним два джипи з охороною. З першої виходить Черномирдін. Із тих пір у нас почалися дружескіє отношенія. Часом за столом каже: "Саша, ну а теперь Лермонтова!". Страшно любить, як я читаю.
Привозять ікру червону, чорну, сьомгу. А самі їдять капусту і сало
— Чим пригощаєте гостей?
— Вони все привозять. Ікру червону, чорну, сьомгу. А самі їдять капусту і сало. Раніше все присилають з офіціантками і посудою. Охоронці продукти в ящиках завозять. Знають, що я — ніщий, а вони багачі. Раз Кучма послав охоронців за гітарою. Він добре співає пісні Висоцького. То приїздив начальник охорони його дружини — дивився, куди це гітару серед ночі повезли.
Фонд Кучми перевидав російською трилогію Сизоненка "Советский солдат". У посвяті згадано батька Леоніда Даниловича. Відтоді письменник і екс-президент заприятелювали. Фонд зробив євроремонт на дачі у літератора. Купили обідній стіл "Шедевр" і стільці на веранду. Завезли комп"ютер і принтер. На першому поверсі будівлі душова кабіна, ванна — на другому.
Господар поволі йде на кухню. Відкриває холодильник.
— Давайте пити чай, — вмикає електрочайник "Ровента". — Я після дружини п"ять кип"ятильників спалив. Черномирдін привіз оцей — найновіший, і коротковолновую пєчь. Півтори літри води за півтори хвилини закипає.
1967-го Олександр Сизоненко купив дачу в письменника Юрія Смолича. Віддав 87 тис. карбованців. Перед тим переїхав до Києва з Миколаєва. Там працював на суднобудівному заводі. Народився у селі Новоолександрівка.
— На цю дачу багато хто претендував. Але ні в академіка Новиченка, ні в Івана Дзюби, ні у Володимира Яворівського грошей не вистачило. А я мав, бо мені якраз дали Шевченківську премію за трилогію "Степ".
Олександр Олександрович спить на першому поверсі. На підвіконні у головах десяток пляшечок із ліками. Ікон на дачі нема, вона неосвячена.
— До церкви не ходжу, так вихований. Мій батько був активістом і знімав удома ікони, ховав у комору. Бабуся Гапка називала його антихристом. Коли в мене виявили рак щитовидки, головний ендокринолог Комісаренко зібрав комісію і при мені казав: "Он таєт". А завідувачка терапевтичного відділення — отакі талія, груди, бьодра — відповідає: "Я його підніму". Зробили мені операцію, одужав.
Дістає з-під ліжка мисливську рушницю. Вона заряджена. Колись подарував її дружині й навчив стріляти. Другу зберігає нагорі. Дістає патрони й цілиться у віддалений куток кімнати.
— Слєва прікройсь, справа прікройсь, свєрху прікройсь! На всяк випадок хай лежить, — ставить на місце.
Продукти, які не вміщаються в холодильнику, тримає у коробках на веранді. На дні ящика копчена ковбаса, ікра, шпроти, червона риба, коробки цукерок. На підлозі вина "Коблево" і шампанське.
— Цукерки не люблю, то женскоє занятіє. Учора був у мене особистий лікар Кучми, хірург. Привіз кагор. Я попробував — це чудо яке вино. Леонід Данилович у грудні приїздив. Об 11-й ранку сиджу я в трусах за комп"ютером, аж дзвінок у двері. Я доки спущуся з цією своєю ногою. Стоїть у динамівському костюмі. Заходить, на один стілець сідає, а на другий кладе ноги. Він прийшов після пробіжки, тренажерного залу й години плавання в басейні. Це щоранку в нього так. Він буде дуже довго триматися, побачите! Привіз мені 3-літровий бутиль меду.
Олександр Сизоненко їздить автомобілем "Тойота Корола", це подарунок сина Віктора. До найближчого магазину звідси 4 км.
Амосов бігав із доберманом-пінчером
Ранкові пробіжки Олександр Сизоненко робив з академіком Миколою Амосовим.
— Тільки поселилися, Галя каже: "Шура, виглянь у вікно, Амосов же у нас бігає!". Він на 10 років за мене старший, худенький, як хлопчик. І доберман-пінчер Черрі з ним. Підбігає до огорожі, якою огороджений велотрек, і — р-р-раз — через паркан ногу перекидає. А я що — хужий? Я — за ним, по велотреку три круги пробіг і язик на плече. А він іще 10 намотав. Казав: "Грип — дєлайте гімнастіку. Температура — дєлайтє гімнастіку, нікаких скідок". У мене часом питав: "Ти опять жрал масло?" Він собі ніколи вершкового масла не дозволяв — тільки олію й овочі.
2 
1
Коментарі
1