30-річний Роман Криницький працює дизайнером удома. На два роки молодша за нього дружина Рая — начальник відділу в банку. Раз на два тижні Рома і Рая вирушають під Київ шукати доти, що залишилися від Другої світової війни. Пара вже навіть провела туди кілька екскурсій.
Зустрілися ми у Києві, в невеличкій кав"ярні на Оболоні. Роман прийшов першим. За кілька хвилин приєдналася Рая.
— Раніше я проводила екскурсії Києвом, — розповідає жінка. — Але зрозуміла, що розповідати про Києво-Печерську лавру більше не можу. Мої друзі захопилися квестом. Це така гра: команди на машинах розшукують дивні об"єкти — підземелля, вишки. Отоді я й відкрила для себе доти. У таких колись воював Романів дід. Перше побачення у нас було в селі Гута Межигірська. Мороз, сніг вище колін, а ми шукаємо артилерійський дот. Під Києвом є зо 200 дотів, — додає вона.
А в самому Києві є невивчені місця?
— Ну-у, є тунель для потягів під Дніпром, який будували ще перед війною, — каже Рая. — Найдовша ділянка — 600 метрів — на Жуковому острові. Взимку її можна пройти по льоду, а влітку — пропливти на човнах.
У дитинстві, мабуть, теж усюди лазили?
— Я хотів бути космонавтом, — сміється Роман. — З друзями майстрував моделі літаків. Якось батько товариша приніс додому порваний парашут, хотів перекроїти на щось корисне. Ми його поцупили, залатали й побігли на піщаний кар"єр. Висота — невелика: метрів п"ять. Хоч парашут розкривався, уже як впадеш на землю, — радості було!
Удома перепадало?
— Лише виховні бесіди зі мною проводили. Років у 12 із хлопцями виготовляли вибухівку з магнію, марганцівки та селітри. У бабусь на городах випробовували. Шкоди нікому не зробили, але нерви сусідам попсували.
Виготовляли вибухівку з магнію, марганцівки та селітри
Роман розповідає, що вивчився на географа — як батьки. Після університету був картографом, потім дизайнером. А Рая закінчила колишній Інститут народного господарства в Києві.
Як ви познайомилися?
— Обоє лазили по скелях у київському клубі "Вертикаль", — пригадує він. — Але були в різних групах і не перетиналися. Познайомилися у поході на маршруті Чорна гора — Говерла. Ночували спершу в колибах, потім у наметах. І опинилися в одному. Був лютий мороз — 27 градусів, навіть термометр заклинювало. Чай, вилитий на дно, миттєво замерзав коржиком! Рая трималася героїчно.
— Насправді я мерзлячка, — кидає вона весело. — Для мене нижче плюс 15 градусів — уже холодно.
— Але нас поєднує любов до суворої краси, — продовжує Роман. — Минулого літа поїхали на Кавказ, у район Гвандра. Піднімаємося на головний Кавказький хребет, а нам назустріч — міріади лимонних метеликів. Навкруги — сніг, лід, а вони сідають на руки, обличчя! З вершини побачили Грузію, її водоспади, річки. Пообіцяли у весільну подорож ще раз поїхати туди. І поїхали.
Густим волоссям й мигдалевидними очима Рая скидається на східну жінку.
Вас, мабуть, за грузинку приймали.
Вона сміється.
— Ні, за чеченку. Якось у тролейбусі подаю водієві гроші, а він відмовляється. "Не треба, — каже, — за вас уже заплатили". І киває на якусь дівчину. Грузини, у яких знімали квартиру, сказали: "Все правильно, ви ж у гостях!".
Парашут розкривався, уже як упадеш на землю
Були вражені грузинською поліцією. Ми перелізли через огорожу в музеї Сталіна, а патруль замість сваритися зняв для нас червону стрічку, аби гуляли досхочу. В Кутаїсі шукали готель. Рома зупинив машину — запитати. То було авто правопорушника, яке супроводжував поліцейський патруль. Нас узяли із собою: "Завеземо порушника до відділку, а тоді допоможемо вам". На шляху полісмени отримали нове завдання, то нас пересадили в іншу службову машину. Возили, доки не знайшли хороший готель.
Ніколи не хотіли кинути альпінізм?
— Якось піднімалися на Казбек, — розповідає жінка. — Ще біля підніжжя до нас прив"язалася вівчарка. Гнали її — назад не йде. П"ять днів піднімалася з нами. Потім псу стало зле, його нудило. Хіба варте це сходження життя собаки? — думала я. Але відмовитися від сходження боялася: тоді мусили б повернутися усі. Собака тримався у зв"язці за мотузку зубами. І вийшов на вершину! Перший вибіг на Казбек.
Якихось звичаїв запозичили з мандрівок?
— Після Грузії почали тушкувати курку з чорносливом і волоськими горіхами. Усе треба дрібно перетерти й заправити майонезом зі смаженими печерицями та цибулькою.
2 
1
Коментарі
1