— Поїхав у 2004-му на три дні в Київ на революцію і забув повернутися додому, — каже голова Коаліції учасників помаранчевої революції 32-річний Сергій Мельниченко. Впродовж 2011-го він із соратниками приносив під Адміністрацію президента ананаси, намагався передати главі держави орфографічний словник і географічний атлас. Підмовив студентку Дар'ю Степаненко побити букетом квітів міністра освіти Дмитра Табачника.
Сергій сидить у кафе на вул. Софіївський, п'є каву. На столі біля нього лежить айфон.
— Родом я з Івано-Франківська. Батько ветеран МВС, на пенсію пішов полковником. У дев'ятому класі я міг Кримінальний кодекс напам'ять розказати. Після міліцейської академії працював слідчим. Звільнився 2003-го. Весь час на роботі, дружина не витримувала. За рік хотів повернутися, але почалася помаранчева революція. Повів на Київ автоколону з мітингувальниками і залишився. За сім років у Києві зупинили фактично 400 строєк. Із них понад 150 — з бійками і сльозогінним газом. Один раз по нас стріляли резиновими кулями.
Дзвонить телефон.
— Почекай, я зайнятий, передзвоню, — випалює в трубку. — Єдине заважає — у лікарні постійно. Позаторік почалися приступи, схожі на епілептичні: падаю, судороги. МРТ показала пухлину в мозку. Видалили її, а там кістка неправильно змістилася і почала відмирати. Довелося вирізати, рік ходив із діркою в голові. Вже після податкового майдану поставив пластину. Дали мені другу групу інвалідності. Єдиний позитив у цій історії: тепер до мене не можуть застосувати адмінарешт.
Останні кілька місяців по дві акції деколи на день проводимо. Я проти мітингів, що збирають партії. Постояли з прапорцями-транспарантами і розійшлися. Ми б'ємо на перформанс. Як у Давній Греції — "хлеба и зрелищ".
Коли вирок Тимошенко був, мене упакували в черзі за перепічками. Із 50 "беркутівців" вишикувалися вздовж дороги в ряд. Не звернув уваги — у них рокіровки постійно. Коли з переходу ще чоловік 30, у чорній формі, у "сферах" — біжать. Хапають за руки-ноги і несуть до Бессарабської площі, в автозак. Склали протокол, що в 9.50 я перекривав дорогу, хуліганив, нецензурно лаявся. Свідки — працівники "беркуту", понаписували рапорти. Годин за 4 до них дійшло, що до 12.00 я був у Печерському суді — по підприємницькому майдану. Викликали всіх назад, щоб переписали свідчення.
Судді дали цеу: вліпити максимум. Але я інвалід — не можна. Дав максимальний штраф — 1700 гривень. Могильов, коли звітував у Верховній Раді, казав, що я "лідер організованої злочинної групи". І вербую бойовиків із Франківська, щоб тут бити міліцію. У мене старий 124-й "мерс" червоний, розмальований, "попугайчик", вже років зо три, — уточнює. Показує фото на телефоні. — Табачник теж казав, коли йому по морді дали квітами, що "її (Дар'ю Степаненко.— "ГПУ") на машинах за 100 тисяч доларів забирали". Та я тобі її за 10 готовий продати! — сміється.
Цьогоріч Сергія Мельниченка затримували 20 разів. Звинувачували в порушенні порядку, хуліганстві, злісній непокорі міліції, повторному правопорушенні.
— Штрафів ніколи не платив. Завжди виправдовували. Якщо не судом одразу, то по апеляції. Коли питають, хто організацію фінансує, кажу: міліція. Здавай усі повістки й протоколи на макулатуру — і можна жити мама, не горюй.
3 
1
Коментарі