Ексклюзиви
Четвер, 19 квітня 2007 18:00

Марія Сердюк підказувала на уроках Кучмі

"Єго врємя власті уже прошло, — каже про свого однокласника  Леоніда Кучму 71-річна Марія Сердюк. — Шо про нєго тепер розказивать? Він погано не жив".

Однокласниця екс-президента Марія Сердюк мешкає на вулиці Леоніда Кучми в селі Чайкине Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Леонід Данилович народився в цьому селі.

Розмовляють у Чайкиному переважно суржиком.

— З Льонею з самого першого класу вчилася, — розповідає Марія Іванівна. — Тільки я з 1935 року народження, а він — з 1938-го. Льоня і ще одна дівчинка найменші в класі були. Він сидів спереду мене. Я ж — позаду, бо дівкою здоровою була, а він — маленьким.

Біля старої побіленої хатини Марії ростуть дві ялини. Одну з них буревій переламав навпіл. Дерев"яний паркан у всіх жителів села однаковий і тягнеться суцільно по селу. З-під високих нефарбованих воріт на вулицю йде глибока канава — хазяйка викопала водовідвід. За ворітьми гавкає собака Дік.

Двері з хати Марії Сердюк виходять прямо на вулицю. Господиня  в темній теплій хустці висовується по пояс. Просить зачекати. За кілька хвилин неохоче пускає до оселі. Вибачається, що не прибрано. Каже, хворіла на грип, три дні не підводилася з ліжка.

— Училися у сільський хаті, — говорить Марія Іванівна. — У першому класі сиділи за довгими столами з дошок. Такі тепер на похорони ставлять. По обидва боки розсаджувались, один навпроти одного. У класі нас до сорока чоловік було, але відсіювались постійно учні, кидали навчання. Вчитися же відразу після закінчення війни почали. Зошитів не було, чорнил теж. Наробимо з сажі чорнил — тим і писали.

Через Кучму я одиниці отримувала, — зізнається. — Він німецьку не знав, а я добре її знала. У війну німці у нашій хаті стояли. Я й дослухалася до їхньої мови. То викличуть Льоню на уроці з німецької  до дошки, а він не знає, мнеться. На папері великими буквами напишу — і йому зі свого місця показую. Підказую, значить. Учитель помічав. Кучмі двійку зразу ставив, а мені — одиницю.

Марія йде до іншої кімнати. Приносить стару чорно-білу фотографію.

— Угадайте, де Кучма? — простягає фото. — Он він із газеткою сидить, — показує на хлопця в першому ряду школярів. — У президенти ще тоді, видно, намітив.

Під старим фото напис: 3-й випуск Чайкинської школи, 1952 рік. Сім класів.

— Хто унизу сидить і ноги поховав під себе, ті всі босі, — бабця веде пальцем по низу фото. — Кучма ж у чоботах хромових сидить.

А ви де ж?

— Та я сама себе на цій фотокартці майже не пізнаю. З хлопцями поряд поставили, то я надулася. Було ще одне фото, але телевізійники сперли. У мене ще залишився негатив знімку старої школи, в якій ми вчилися.

Показує негатив. На чорній плівці можна розгледіти довгу хатину. На місці старої школи в роки президентства Леоніда Даниловича спорудили нову. Згодом прибудували басейн.

— Сім класів скінчили, а Льоня як був малим, таким і залишився. То він потім підріс, — каже Марія. — Доучувались у різних школах. Я — в Шептаках, Кучма — в Костобоброві. У нього родичі там жили. Після чайкинської школи майже не бачились, у різних кутках села жили.

За Леонідом Даниловичем дівчата у школі бігали?

— Куди? Хто б за ним бігав? Якщо у нього метр десять зросту було!  

Після школи Марія Сердюк працювала 10 років у лісництві. Стільки ж — у чайкинському магазині продавцем. 9 років була секретарем і касиром колгоспу.

Баба Маша каже, що замужньою не була. Дітей не має.

— Сама живу, — махає рукою. — Такі, як я, не йдуть заміж. У лісі тоді робила, хто мене з зарплатою у 40 рублів візьме? А продавець — то страшне, раптом недостача? Племінників багато маю двоюрідних, бо я у мами одна була. Двоє — в Серпухово під Москвою, шестеро — тут у Чайкиному.

Коли в магазині працювала, Льоня, як у село з інституту приїжджав, любив до мене заходити, — згадує баба Маша. — На прилавок сяде — і так годину-дві міг просидіти. А раз запитав, що у мене в голові робиться? Бо якби він став за прилавок, розгубився б. Я з нього часто сміялася.

Бабуся поправляє хустину.

— А ще ось яка історія трапилася, — оживає. — Я тоді в колгоспі касиром працювала, а Кучма — на "Южмаші". В колгоспну контору заходить якийсь чоловік. Увесь брудненний, волосся скуйовджене, втомлений. Бухнувся на стілець, повісив голову і сидить. Аж чую: "Маріє, ти?" "Я, — ще не вгадуючи чоловіка кажу. — Льонь? Ти? А чому в грязюці?" Він і розказав, що їхав сам легковою машиною в Олександрівку до матері. Вирішив прямиком, польовою дорогою — і убрьохався, загруз. Просив витягти. Тут якраз "уазик" під"їхав. І витягли.

Біля печі — чавуни, оберемок дров. Марія відмовилася провести до хати газ.

Однокласник у гості заходив?

— Він до мене не приходив. Я і не запрошувала.

А допомогти просили?

— Інша однокласниця звернулася, з домом допоміг. Хто просив, тому й допомагав. Шо ж я піду? У мене ж корова, поратися треба. То інші земляки-прохачі з п"яти ранку стоять, приїзду Леоніда Даниловича чекають. Він їм у конвертах гроші давав, тільки неприємностей цим у селі наробив. І що: повзувались-повдягались на ті гроші, тепер їм їсти нічого, робити не хочуть. Я живу на пенсію 420 гривень. Де її більшу заробити?

Замужньою не була

Марія Іванівна поправляє бурки на ногах.

— А на дві зустрічі однокласників, на які Кучма приїжджав, ходила. На першу, коли він ще прем"єром був, більше трьох сотень людей з"їхалося — й усі казали, що однокласники. Друга краща: менше народу було. Біля президента вишибали крутилися. Все на годинники Льоні тичуть. Не дали, бідному, з людьми нормально поговорити.

Чим пригощали?

— О! Там можна було наєстісь і померти.

На стіні поряд із фотографіями рідних портрет Віктора Ющенка. Плакатів, агітлистівок, портретів Леоніда Кучми немає.

Повз хату Марії Іванівни проїжджає на велосипеді 63-річна Марія Полюшко. Вона в сірому піджаку й чорній спідниці їде до центру села.

— Хай хату однокласниці построє, а то в гнилій живе! — каже Марія Полюшко. — 1944-го, як батьків не стало, його мати нас четверих врятувала. На печі в Кучми спали, їсти нам давали. А коли Леоніда Даниловича президентом обрали, ми з старшою сестрою три ночі від радості заснути не могли. Хлопця ж із нашого села вибрали державою керувати!

1935, 26 грудня — Марія Сердюк народилася в селі Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області
1945 — у десять років пішла до першого класу разом із Леонідом Кучмою
1952 — закінчила Чайкинську семирічку, вчилася в Шептаках, Кучма — в Костобоброві
1980-ті — витягувала Леоніда Кучму з багнюки
1999, 20 серпня — Кучма вдруге приїхав у Чайкине на зустріч однокласників. Марія Іванівна сфотографувалася із президентом-однокласником

Зараз ви читаєте новину «Марія Сердюк підказувала на уроках Кучмі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1579
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода