Четвер, 10 липня 2008 18:06

Марія Остапенко вийшла заміж проти волі батьків

Автор: фото: Наталія ПАВЛЕНКО
  Марія Остапенко сидить на своєму подвір’ї у селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району на Київщині
Марія Остапенко сидить на своєму подвір’ї у селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району на Київщині

83-річна Марія Остапенко зі села Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району на Київщині сидить на ліжку під іконами зі смугастим котом Мурчиком. У руках ціпок. Каже, що син Віктор пішов кропити картоплю від колорадського жука.

— Хотіла буть артисткою, поступить у консерваторію. Сама навчилася і на бандурі грать, і на гітарі, і на балалайці, і на домрі, — сміється Марія Петрівна. — Але в селі була тільки восьмирічка. Пішла в райцентр доучуватися в педучилище. Думаю, кончу, а там видно буде.

Жінку направили працювати у Велику Каратуль.

— Я називала село Жабокруковкою, бо тут жаби кричать. Туалетів нема, за хату чи до корови ходять. Увечері фізрук відвів до одинокої баби Оришки Федючки, просив на три дні прийняти. А вона: "Ні, вчительки ледачі!" Уранці встаєм, хазяйка питає, чи вмію на коромислі воду носить, корову доїть, піч топить. Увечері подалася до батьків, а я сама осталася на хазяйстві. Вертається — все діло пороблене і їсти наварено. Як прийшов по мене фізрук, баба не відпустила.

Нявкає кіт. Марія Петрівна дістає з тумбочки пакет із кормом. Мурчик на льоту хапає його лапами.

Розповідає далі:

— Восени засвайбилося. Пішли з хазяйкою подивися, як люди гуляють на весіллі. Дивлюся: морячок виплигує з баришнею. Коли це хтось перечепив — упали. Він як зніме свою пряжку, як  ударить одного, да другого. Я перехрестилася: "Візьме жінку, вб"є з одного маху". Як бачила його пізніше, що йде дорогою, в любий двір тікала. Потім прийшов зі знайомою вчителькою в гості. У мене аж в очах почорніло, так злякалася. Став ходить щовечора. Я до нього не обзиваюся, лежу на печі, зошити перевіряю. А він із бабою Оришкою гуля на лаві.

Каже, що Михайла поставили працювати завклубом.

— Після Великодня питає: "Доки я ходить буду, ти підеш заміж чи ні?" Ми й записалися. Оказався і совісний, і культурний, і небрехливий. А щоб обніматися чи цілуватися до весілля — такого ні, — хитає головою. — Похльобали супу, пляшку горілки розпили — ото й усе весілля. Грошей не було справляти.

Батьки образилися, що вийшла заміж без дозволу.

Візьме жінку, вб"є з одного маху

— "Хати у нього нема, ми вам помагать не будемо", — лаяли. Михайло прийшов жити до баби Оришки. Хату знесли, бо погана була, а на її місці за рік поставили оцю, — стукає по підлозі ціпком.

З Оришкою Остапенки прожили 36 років. Їхні діти Ніна та Віктор звали її бабою.

— Декрету було всього 48 днів. Із роботи директор школи не пускав додому дітей годувать. "Мне нет дела до ваших детей", — казав. А до дому — тільки дорогу перебігти. Баба Оришка дітей гляділа.

Згадує, як у війну до міста увійшли німці.

— Ускочили у двір: "Яйка, млека" — а в нас не було. На весну за мене в Германію поїхав батько, та й утік. Восени забрали мене. Запхнули у вагон для скота. Виходжу на кожній зупинці — у нас свій поліцай був у вагоні, пускав. Вітер, темрява, мороз — куди тікать? Під Києвом тиждень тримали. Узнали, що завтра будуть виряджать у Німеччину. Рішила: "Як присниться жито, буду тікать, не присниться — ні", — змахує кота з колін. — Приснилася мені канава, а по обидва боки жито, та таке зелене цвіте. Відійшла я в туалет, а там двоє дівчат тікать збираються. Схопила їх за руки, та й побігли.

До хати в розстебнутій сорочці заходить син господині Віктор, 54 роки. Вмикає в іншій кімнаті телевізор.

— Прийшла додому і ховаюся, — розказує далі. — А в іншій половині хати жив зведений брат моєї матері. Його жінка Параска посердилася з нами за межу. Донесла на мене в управу. Я на горищі залізла в коробку (проміжок між внутрішньою і зовнішньою стінами будинку. — "ГПУ"). Маленька була, як горобчик.

У хаті розташувався німецький штаб.

— Я зверху, німці — знизу. Мороз 40 градусів, я у валянках, в солому зариваюся. Мати раз на три дні кине кусок хліба чи чаю подасть. Боялася, щоб не кашлянути. Потім прийшли італьянці. Я — в хату і бігом на піч. Так дев"ять місяців переховувалася. Коли це наші підходять. Усі сусіди позлазилися в погріб, бо стріляють, і Параска тут. Мене побачила: "І-і-і, дома!", — сплескує руками. — Тікаємо полем, а німці бомблять. Усі в болото, повилазили в рясці. Не люди, а обізяни, — регоче. — Місяць жили в батькових друзів. Параска на городі вибірала картоплю, її вбила бомба.

Помаленьку з двома ціпками виходить надвір.

— Кажуть, що протанцювала ноги. Танцювала і краков"як, і польку, і польку-ойра, і польку-кокетка, і гопак, і вальс, і танго, і парапет, і фокстрот. Не те що зараз — похитався, і всі танці.

1925, 6 травня — Марія Бойко народилася у с. Підварки Переяслав-Хмельницького р-ну на Київщині
1942 — утекла від німців, переховувалася дев"ять місяців
1946 — приїхала у село Велика Каратуль, 36 років працювала вчителькою молодших класів
1947 — вийшла заміж за Михайла Остапенка, завідувача клубу
1949 — народилася донька Ніна, за чотири роки — син Віктор
1973 — чоловікові від кисті до ліктя дробилкою відірвало ліву руку
1981 — пішла на пенсію, за рік від цирозу печінки помер чоловік

Зараз ви читаєте новину «Марія Остапенко вийшла заміж проти волі батьків». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода