— За час заміжжя не купила жодного плаття. Їх мені дарував чоловік, — каже 76-річна Марго Брокман з американського штату Каліфорнія. За 56 років сімейного життя чоловік Пол, 77 років, придбав їй 55 тис. суконь. Витратив на них $1,5 млн.
— Із Полом ми познайомилися на танцях у німецькому Бремені, — розповідає Марго. — Одразу відчули симпатію. Всю ніч протанцювали. Пол провів мене додому і запропонував зустрітися в наступні вихідні. На побачення приніс пакунок з десятком суконь. Пояснив: "Працюю в морському порту. У рахунок зарплати нам дозволили вибрати сукні з товарних тюків. Хлопці відмовилися, бо не мають кому дарувати. А я взяв". Страшенно зраділа. Працювала телефоністкою і не могла часто купувати обновки. Побігла додому, на танці повернулася за півгодини. У новій сукні. Пол весь вечір не відходив від мене, говорив компліменти. Відтоді почав дарувати сукні регулярно. Казав: "Тобі більше не доведеться двічі ходити на танці в одному й тому ж вбранні".
За рік Пол і Марго побралися.
— Спочатку купував кілька суконь на тиждень. А потім став приносити мало не щодня. Іноді витрачав усі гроші, які мав при собі. Якось за раз узяв три десятки. Я розсердилася: "Досить. Я їх не встигаю одягати". Він розсміявся: "Так не ходи весь день в одній. За 12 годин можна поносити багато". На плаття витратив півтора мільйона доларів. Найдорожче коштує 300 доларів. Його так жодного разу і не вдягла.
1988 року подружжя переїхало до США. Та той час Марго вже мала 25 тис. суконь.
— Місця для них у будинку не вистачало. Зберігали в гаражі. Та вже за кілька місяців його забракло й там. Пол орендував шість контейнерів, що використовують у морських перевезеннях. Але три роки тому й вони вже були заповнені. На околиці міста винайняли склад на 14 тисяч "квадратів". Щомісяця платимо за оренду 2,2 тисячі доларів.
— В усіх навколишніх магазинах мене знають. Пропонують щось купити з нової колекції, — каже Пол.
Друзям про своє захоплення розповідати не хотів. Коли запитували дружину про нову сукню, поперед неї відповідав: "Дружина прекрасно шиє. Цю сукню зробила за два дні". Навіть доньці боявся казати. Про колекцію Луїза дізналася випадково. Побачила в гаражі вішак, який не встигли перевезти на склад. Коли почула історію, сказала: "На ці гроші можна було купити величезний будинок і кілька машин". Ми хотіли передати їх у спадок. Та Луїза відповіла: "Я не готова. Мені життя не вистачить, щоб кожну хоча б раз одягти". Порадилися й виставили на продаж. Одна жінка казала: "Щоб передивитися їх всі, потрібен тиждень. Щоб кожну приміряти — кілька місяців". Збуваємо три-п'ять суконь на місяць.
4 
1
Коментарі