24-річний киянин Максим Демський зняв фільм про Чорнобиль "Пандорина скринька". Його 61-річний батько Анатолій вісім років був ліквідатором на Чорнобильській АЕС.
— Із сином живемо удвох, — розповідає Анатолій Сергійович. До кімнати забігає рудий кіт. — Ну, і Рижик. Він має власну будку в коридорі.
До квартири заходить Максим. Кидає на підлогу рюкзак, дістає термос і п"є чай. Каже, не встиг почаювати на роботі. Хлопець монтує відео в телепрограмі "Диваки" на "Тонісі".
35-хвилинний фільм про Чорнобиль Демський знімав півтора року. Був у Чорнобилі 5 разів, витратив $500.
— Їздив під прикриттям археологічної групи. Там охорона для показухи, КПП легко обійти.
До Чорнобиля його возив "жигулями" друг Олексій.
— Коли їхали вдруге, за шість кілометрів до Чорнобиля машина вилетіла в кювет. Олексій їхав 130 кілометрів на годину, не справився з керуванням. "Жигулі" він узяв у батька. Із кювету машину витягли евакуатором, ремонту вона не підлягала. Мій батько їхав з нами, ударився головою. А я лише злякався. Після аварії три доби ловив у човні рибу.
У Максима є моторний човен. Хлопець пофарбував його у дев"ять кольорів.
— Допомагав товариш із дружиною — байкер на прізвисько Мальборо. У "Епіцентрі" купили дев"ять банок різної фарби. Мальборо фарбував лівий бік, я — правий, його жінка — кабіну. У батька було три човни. Одного продав, другого мій брат Сергій утопив біля Гідропарку, — розказує Максим.
Усі стіни в квартирі обписані маминими віршами
З 11 років хлопець живе з батьком та братом. Його мати Віра померла торік.
— Коли батьки роз"їхалися, я був у третьому класі. Мама — геніальна поетеса, хоча й не вміла доглядати за дітьми. У неї був сумашедший характер, часто змінювався настрій. Іноді приїжджала до нас, та більше двох днів не затримувалася. У 50 років мама раптово померла. У неї були хворі легені, багато курила. За два дні до того я поїхав до неї серед ночі. Мама була бадьорою, але просила, щоб переписав на себе її квартиру. Нині квартира — пуста, потрібно робити ремонт. Там усі стіни обписані її віршами. Хочу зверху залити їх прозорими шпалерами, щоб не заліплювати маминих витворів. Незабаром видам її книгу, так і назву — "Віра".
У Максима є старший на 5 років брат Сергій.
— У 14 років Сергій утік із дому. Він поїхав на заробітки до Москви. Батько подав його в розшук, та згодом звик. Брат заробив на будівництві й зняв у Києві окреме помешкання. Ми з ним рідко бачимося. Сергій одружений. Та з дружиною, здається, не живе.
Максим Демський чотири роки зустрічався з однокласницею Анею.
— Аня була неприступною, бо багатьом подобалася, — каже хлопець. — Я о другій годині ночі заліз до неї на десятий поверх. Спустився по трубі з даху. Унизу поставив двох товаришів. Ми привезли колонку, під"єднали гітару та два барабани. Хлопці заспівали серенаду. Коли Аня визирнула з вікна, я звалився їй на голову із плюшевим ведмедиком у руках. Сусіди викликали міліцію. Хлопців забрали, а я в Ані сховався. Їх швидко відпустили: батько одного був колишнім кагебістом.
1982, 5 грудня — Максим Демський народився у Києві в родині поетеси та енергетика
1993 — батько купив моторного човна
2000–2002 — Максим навчався акторської майстерності в центрі сучасного мистецтва "Дах"
2000 — проводив конференції для медиків в Інституті кардіології ім. Стражеска; отримував 150 грн на місяць
2003 — студент режисерського факультету Національного університету культури
2004 — почав знімати власний фільм про Чорнобиль
2006 — від хвороби легенів померла мати Віра
Коментарі