"Ей, гребунець, даставай свій гаманець. Щоб стояло подольше і кошельочек був потолще. Беріть волшебну поє..нь траву", — 66-річна Людмила Коротікова із кримського міста Коктебель вигукує біля одного з місцевих ресторанів.
Вона продає траву кермек. Каже, лікує безпліддя і привертає кохання. Її запрошували у програми "Секс з Анфісою Чеховою", "Поле чудес", "Ти смішний" від "Камеді-клаб".
Біля цілительки збирається натовп. За руку вона витягає хлопця у чорних шортах.
— Ставай-но сюди, молодець, — обмахує йому пах букетом з трави з маленькими квіточками бузкового кольору.
У Людмили Павлівни на голові вінок з таких самих квітів. Щоб не тиснув, пов"язала косинку з логотипом заводу "Коктебель" на лобі.
Протягує букет хлопцеві, просить 20 грн. Той платити відмовляється.
— Ні? То будеш дрочити, ще й зуби точити.
Травниця вмощується за столом. Навпроти сідає жінка років 35. Людмила Павлівна дивиться їй у вічі:
— Бачу, є у тебе на приміті один. Щоб рішився і нарешті женився. Трава поє...нь, щоб чоловік був хороший кожен день. Щоб очі блєстєлі і тебя хотєлі. Дома букет поставиш.
— А можна у ванну кидати, як любисток? — запитує.
— Можна, можна. Потрошки запарюй, а то буде стільки тих гребунців. Не знатимеш, куди діватися.
За годину продає два десятки букетів.
— Бабуля, раджу розширити асортимент, — підходить молодий чоловік з тонкими вусами та квадратною парасолькою. — В інтернеті читав про базилік. Для цього діла теж дуже помічний. Тепер жру його кожен день. Вроді все нормально, пока молодий.
У Коротікової запитують, чи трава справді цілюща.
Коли цитую віршики з матюками, покупатєлі аж біжать
— Продаю її тут 13 років. Люди повертаються вже з дітками. Родилися після того, як я їх обмахала. Я ж потомствений трав"яний цілитель. Мій дід Арсентій Чепіль з Тульчинського району Вінниччини теж людей лікував. Тільки я його не пам"ятаю, помер, коли була мала.
До виходу на пенсію працювала продавщицею в продовольчих магазинах Коктебеля. Траву кермек збирає на горі за містом, називає її святою.
— Пішла на пляж торгувати, щоб дома не сидіти. А вірші з дєтства складаю. От про виноград: "Віноград с вітаміном С, щоб не було морщин на ліце". Коли цитую віршики з матюками, покупатєлі аж біжать. Усі продають по рублю, а я по 2. Приїжджають люди на курорт грусні. Рік з роботи не вилазили, а я тут настрій піднімаю.
Зароблені гроші складає на ремонт будинку у селі Підгорне за 6 км у бік Феодосії. Він завалився кілька років тому.
— Усі думають, що я на джипах їжджу і в особнячку триповерховому живу. Доки тепло, у дочки Лєни з онуками Васею та Наташкою. На зиму переберуся охранять ресторани. Мені виділяють вагончик. Я вже одинока. Чоловік Олександр Васильович помер п"ять років тому. Прожили з ним 30 років. Більше замуж не піду. Правда, приїжджав до мене один з Москви. Мав 35 років. Хороший парєнь, але характерами не зійшлися.
7 
35413
Коментарі