"Я по квартирах соваюся 10 років", — скаржиться киянка 35-річна Людмила Дробязко. 2004-го вона овдовіла, виховує двоє дітей. Із 1999-го стоїть у квартирній черзі.
Жінка три дні ночує просто неба під київською мерією на Хрещатику.
— Я жила у квартирі чоловіка. Одного дня він не повернувся додому. Подзвонили з лікарні, сказали, що він помер. Після розтину написали, що лопнула якась судина в голові. Свекруха попросила виселитися з квартири. Ми з нею не сварилися. Просто після похорону чоловіка стали чужими людьми. Її не цікавило, де ночуватимуть її внуки.
Друг покійного чоловіка Віктор, 43 роки, привіз Людмилі диван і журнальний столик. До себе забрав дітей — 7-річну Олександру та Любов, 5 років. На дивані лежить м"який тигр. Людмила спирається на нього.
— Ночувала то в одної, то в другої подруги. Коли померла мати, батько переїхав до мачухи. Мене забрав із собою, а нашу хату переписав на мою старшу сестру. У сестри в самої четверо дітей, ми там не поміщаємося.
Під київською міською адміністрацією вона чекає на приїзд мера 57-річного Леоніда Черновецького.
— Весною поставила розкладушку з того боку, де ввечері Черновецький виходить їхати додому. Бачу, його веде охорона. Я дітей на розкладушку посадила, побігла до нього. Мене його ахраннікі-амбали за руки схопили. Рукава позагортали, дивилися, чи я не наркоманка. Кажу йому, що я мать-одіночка і не маю де жити. Він у блокнотик моє ім"я записав. Сказав: дітей віддати в інтернат, а самій влаштуватися дворнічкою. Я його за бари схватила. Кажу, хай своїх дітей в інтернат здає.
Людмила працювала продавцем у магазині "Космо". У червні її звільнили.
Сказав: дітей віддати в інтернат, а самій влаштуватися дворнічкою
— Без прописки нікуди не хочуть брати. Два роки прописувалася в гуртожитку, де знакомі жили. Вони звідти з"їхали. Просилася в коменданта жити, а там 150 людей у черзі на кімнату стоїть.
Людмила 400-та в черзі на 2-кімнатну квартиру в Дарницькому районі.
— Минулого року видали вісім квартир учителям. До мене черга дойде за років 40.
Починає накрапати дощ. Людмила натягує на диван клейонку. Під неї ховає опудало оленя і кілька товстих книжок.
— Це старшій доньці Олександрі чоловік подарив, — бере оленя за роги. — Коли виїжджала від свекрухи, стінку відвезла до куми, холодильник і стіралку до подруги. Вони просять, щоб забрала меблі, бо займаю їм місце.
— Міліція не відганяє?
— Як тільки розклала диван, підійшли. Я їм до носа дозвіл. Перед тим як тут розкластися, пішла в мерію з заявою. Написала, що буду пікетувати, доки не дадуть квартиру. Мені її завірили. Тепер можу стояти, скільки влізе.
— Хтось із мерії до вас виходив?
— Виходив помічник Черновецького. Сказав: якщо в мера завтра буде вільний час, він мене прийме. Ще Леонід Міхалович підсилав до мене своїх журналістів. Я з ними говорити не буду. Зроблять із мене ненормальну.
3 
1
Коментарі