"15 років тому ми всиновили Іллю, — пише 48-річна Елеонора Євгенівна з Хмельницької області. — Я ніколи не шкодувала, бо син — найбільше щастя в житті. Нелегких моментів було достатньо. Але через все ми пройшли разом — я, чоловік Роман та Ілля. Весь час боялася, аби не з'явилися його рідні батьки і не відсудили дитину. Знаю, що на момент всиновлення його батько жив у Владивостоці, а мати сиділа в тюрмі. Зараз Іллі 21 рік. Він закінчує університет і мріє вступити в магістратуру до Польщі. Я боюся відпускати його далеко".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото хлопця. Ілля кучерявий, має карі очі й родимку під губою. Одягнений у картату сорочку та чорні джинси.
— Прислухайтеся до бажань сина. Боїтеся, що після закінчення університету не захоче повертатися додому. Але він навідуватиме вас щомісяця. Його матері й батька немає в живих. Син перегорів бажанням шукати родичів. Ніхто, крім вас, йому не потрібен. Підтримайте його рішення здобути європейську освіту. Вдячності сина не буде меж. Вдало здасть екзамени, навчатиметься безкоштовно. Рік отримуватиме стипендію.
"Старший син має два дипломи, влаштувався на хорошу роботу, — пише житомирянка Марія Іванівна. — За дружину взяв жінку з дитиною. Добре заробляв, тому після весілля купили дім під ремонт. Тоді ж на роботі почалися проблеми — людей скорочували, зарплати позрізали. Вони обоє звільнилися й поїхали жити до тещі. Хату продати не можуть. Менший син жив у шлюбі п'ять років. Діток не мали. Вирішили взяти з сиротинця. Ми їх підтримали. Все було добре, поки невістка не загуляла. Сина покинула, вийшла заміж за іншого. Син посидів рік вдома. Роботи не знайшов. Поїхав за кордон. Гроші висилає. Колишня невістка недавно одумалася. Просить віддати дитину їй. Син проти".
— Продаж будинку краще відтермінувати. Подружжя ще надумає повернутися в Житомир. Сину запропонують хорошу роботу. Заробіток дозволить покрити витрати на ремонт. Задумається над власною справою. Однак хай буде обережний із вибором партнерів по бізнесу. Довіряти всім підряд не варто. Інакше більше втратить, ніж заробить. Молодший син забере дитину до себе. За кордоном зустріне жінку, яку незабаром візьме за дружину. Невістка висуватиме претензії, однак повернути малого через суд не зможе. Вам слід обстежити серце, слідкувати за тиском. Годі переживати за дітей. Доля в обох складеться щасливо. Час подумати про себе. Не нервуйтеся і більше відпочивайте.
"Пригріла змію на грудях, — пише 37-річна Людмила із Сум. — Чоловік закрутив роман із нянею наших дітей. Її знайшла і привела в дім я. Заміжня жінка з великим досвідом роботи. Про те, що вона може звабити чоловіка, не могла й подумати. Застукала їх, коли повернулася з роботи раніше. Хотіла зробити коханому сюрприз. У результаті сюрприз був для мене — зрада, скандал і "швидка". Не знаю, чому він повівся на неї. Жінка на сім років старша. Кирило не виправдовувався і не просив вибачення. Зібрав речі й поїхав за нею. Не втримали ні двоє дітей, ні п'ять років шлюбу".
Біоенергетик дістає з конверта весільне фото подружжя. Кирило — невисокий бородань у бордовому піджаку та окулярах. Людмила — худорлява брюнетка в рожевій сукні. На голові — вінок із живих троянд. Молодята обмінюються обручками в загсі.
— Кирило зраджував вам і раніше. З нянею зустрічатиметься ще півроку. Покине заради чергової коханки. Не шкодуйте і не звинувачуйте себе. Матимете доленосну зустріч у травні. Чоловік, із яким познайомитеся за загадкових обставин, вже за кілька місяців запропонує вам руку і серце. Боятися другого шлюбу не треба. Відчуєте себе коханою, а синам чоловік замінить батька.
"Із Володьою зустрічалися чотири роки, — пише 31-річна Руслана зі Львівської області. — Хотіли побратися, але батьки були проти. Бо я з бідної сім'ї. Його батько вісім років жив і працював у Німеччині. Щоб розлучити нас, забрав сина до себе. Коханий міг відмовитися. Домовлялися, що будемо разом попри все. Навіть планували переїхати до Львова. Але Володя подався в Німеччину, не попрощавшись. Через два місяці довідалася, що вагітна. Мати вважала ганьбою народити дитину поза шлюбом. Звела мене зі своїм співробітником Олегом, який на п'ять років старший. Він про дитину нічого не знав. Розписалися без весілля, стали жити разом. Коли сказала, що вагітна, тішився, чекав на появу дитини. Любить сина, як рідного. Не здогадується, що це дитя від Володі. Скоро малому виповниться 5 років. Із чоловіком ми постійно на ножах. Не любить мене і не розуміє. Хочу забрати дитину та поїхати на роботу в Київ чи Львів".
— Таке рішення дасться непросто. Однак тягнути з ним не треба. Чоловік зловживає спиртним, піднімає руку. Сімейні скандали згубно впливають на сина. Переїзд обом дасть нове дихання. Щоб заробляти нормально, зміните кілька робіт. Восени запросять працювати кухарем в дорогий ресторан. Не відмовляйтеся від своїх мрій. Удосконалюйте кулінарне мистецтво на тренінгах і курсах. До кінця року дасть про себе знати Володимир. Повернеться на кілька тижнів у село, шукатиме зустрічі з вами. Будете мати можливість розповісти про сина. Він має свою сім'ю. Захоче допомагати матеріально. Не слід відмовлятися.
2 
35413
Коментарі