21 липня Вія Артмане відзначила своє 77-річчя. Останні десять років акторка мешкає на дачі за 40 км від Риги, з дочкою Крістіаною і онукою Бертою. У сторічному будиночку — з цегляною пічкою та маленькими кімнатками.
Вона майже не знімається. Багато часу проводить на подвір"ї — у плетеній кофтині, брюках, із паличкою в руках. Вирощує квіти, в"яже, багато читає і дивиться телевізор.
Із театру, в якому пропрацювала 55 років, Артмане пішла сама.
— Два сезони не мала жодної великої ролі. А ще не хотіла нікого втомлювати своїм нездоров"ям, — пояснює.
47 років Артмане прожила у будинку в самому центрі Риги. Але 1993-го його передали нащадкам колишніх власників, у яких радянська влада колись відібрала житло. Вія тяжко пережила це: у неї були два інсульти й інфаркт.
Сім років тому актрисі дали нову квартиру, але вона там не живе. Каже, що плата за комунальні послуги сягає $200, а це вдвічі більше, ніж пенсія, яку вона отримує.
Народилася Артмане на хуторі під містечком Тукумс. Її батько Фриціс Артман був досить заможним прибалтійським німцем. Мати — Анна Заборська — полька. Фриціс помер у 19 років, за чотири місяці до народження доньки. Піднімав навіс над криницею і надірвався. Анна наймитувала в багатих селян. Аліда (справжнє ім"я Вії) допомагала їй — пасла корів. Згодом вони переїхали до Риги.
Мати Аліди ридала, коли донька вступила до театральної студії при театрі імені Райніса. Наймичка вважала професію актриси розпусною. У студії Артмане порадили поміняти ім"я на милозвучніше — Вія. 1949-го Артмане прийшла до театру імені Райніса. Прими сприйняли 20-річну грацію скептично.
— Що це актриса? Ні грудей, ні сідниць, — казали про неї у театрі.
Ще дівчинкою вона бігала у театр "Дайлес" — подивитися на статного красеня Артура Дімітерса у ролі Ромео. Пізніше Артур почав до неї залицятися.
— Він так галантно упадав, — каже вона. — Дарував квіти, цукерки, обнімав за лаштунками. Я була налякана, адже він був старший на 14 років. До того ж одружений з відомою скульпторкою Еммі Скулме. А я була Попелюшкою з комуналки. Навіть не мала жодної пари пристойного взуття.
Артур кілька років домагався Вії. Затівав бійку з кожним чоловіком, який до неї підходив. Заради неї він пішов від дружини. 1958-го вони одружилися. Дімітерс переїхав у комунальну квартиру. За рік у них народився син Каспар.
Але їхнє подружнє життя було нещасливим. Артур її шалено ревнував.
Артур її шалено ревнував
— Актори — нікудишні чоловіки, — зробила висновок Артмане.
Довго ходили чутки, ніби дочку Крістіану вона народила не від свого чоловіка, а від актора Євгена Матвєєва, з яким зіграла у фільмі "Рідна кров". У коханці до Артмане записували всіх акторів, з якими вона грала. До цього списку потрапив навіть генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв.
— Я своє ліжко, крім чоловіка, ні з ким не ділила, — категорично заперечує Артмане.
Артур був популярним, багато грав у театрі та кіно. На сім"ю та дітей часу не мав. Але вони прожили разом 27 років. Коли Артура не стало, Вія довго не могла прийти до тями. На похороні вона не плакала. Каже, лише за два тижні зрозуміла, що сталося. І тоді ридала кілька днів поспіль.
— Кохання було тільки на сцені, — уже спокійніше розповідає далі. — А в житті воно пройшло повз мене. Чоловік давав мені сміливість і впевненість, але хотів мною керувати. Нічого не вийшло. Але я отримала інший подарунок долі — дітей.
Що популярна, Артмане відчувала, тільки коли йшла з дітьми по вулиці. Її упізнавали, зупиняли.
— А мені чомусь було соромно, — пригадує її донька Крістіана.
Крістіана тепер — відома в Латвії художниця. Її дочка Берта відвідує училище прикладного мистецтва. Син Вії Каспар писав пісні, грав на гітарі. Але через пристрасть до спиртного та наркотиків мало не загинув. Каспар прийняв православ"я. Услід за ним це зробила вся сім"я. Після хрещення Вія отримала нове ім"я — Єлизавета. Каспар працює в церквах як художник і тесля. Має двоє синів. Старший уже зробив Артмане прабабцею.
Артмане болісно пережила розпад СРСР.
— Латвія для мене замала, — каже вона.
Акторці пригадали, що вона була членом ЦК Компартії Латвії. Людям не подобається, що вона уникає громадського життя. Артмане запрошували до Москви, але актриса відмовилася переїхати.
Наприкінці 90-х латвійська влада вручила їй грамоту і маленьку премію — 1000 доларів.
Артмане старіє красиво і по-європейськи елегантно.
— Мабуть, це гени. Я нічого не роблю, щоб добре виглядати. Моя героїня Джулія Ламберт каже: "Коли мені буде 60, я їстиму скільки влізе!" Я так і роблю. Але в розумних межах.
1929, 21 липня — Аліда Артмане народилася на хуторі біля містечка Тукумсе під Ригою; батько Фриціс помер за кілька місяців до народження доньки
1949 — академічний театр ім. Райніса (тепер театр "Дайлес")
1956 — перша роль у фільмі "Після шторму"
1958 — вийшла заміж за актора Артура Дімітерса
1963 — знялася у фільмі "Рідна кров" з Євгеном Матвєєвим
1969 — народна артистка СРСР
1980 — у телефільмі "Театр" зіграла з Іваром Калниньшем
1986 — помер чоловік Артур
1993 — будинок актриси у центрі Риги повернули колишнім власникам, що мешкали в ньому до радянських часів.
Від шлюбу з Артуром Дімітерсом має сина Каспара та доньку Крістіану, трьох онуків, правнучку. Двічі змінювала ім"я — спочатку на Вію, а кілька років тому взяла ще православне — Єлизавета
1 
1
Коментарі