Лілія Добжанська вийшла заміж на сьомому місяці

 

Із дружиною скульптора Олега Пінчука, 36-річною Лілією Добжанською, зустрічаємося біля багатоповерхівки на просп. Червонозоряному в Києві.

У квартирі назустріч господині біжать такси Керрі та Люся.

— Тихо, дітей мені побудите, — зачиняє вона собак у кімнаті.

Пінчуки мешкають у дворівневій квартирі — об"єднали три помешкання в одне. Навколо стоять скульптури Олега, на стінах розвішані картини Марії Примаченко. У вітальні — великий камін. У кутку — акваріум на всю стіну.

— Це нам Вася Горбаль (нардеп від Партії регіонів. — "ГПУ) подарував. Із колишньою дружиною співачкою Галиною вони на два поверхи вище жили, — Лілія кидає корм рибкам. — Ми довго вагалися, чи витримає підлога кілька тонн води, але архітектор дозволив. Тричі на тиждень приходить Славик. Він доглядає за нашим акваріумом.

Із вітальні піднімаємося крученими сходами на кухню. Біля плити стоїть лялька. У ній можна впізнати ректора університету культури Михайла Поплавського. Позаторік Олег Пінчук придбав її на благодійному аукціоні за $1500.

— У нас у квартирі завжди гості, — Добжанська вмощується за порожнім столом. — Іноді хочеться просто в халаті, із рушником на голові пройтися по квартирі. Але не знаєш, хто тебе в коридорчику підстерігає.

Розповідає, що закінчує Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури. Пише дипломну роботу на тему "Творчість Олега Пінчука".

— Нас познайомила моя сусідка, художниця Лєночка Самойлик 13 років тому, — господиня підпирає долонею підборіддя. — Одразу подумала про Олега: який симпатичний чоловік, але ж несерйозний. Бо в нього такий спосіб спілкування з жінками — обніматися, цілуватися, говорити компліменти. Дістав у Лєни мої телефони, став запрошувати до своєї майстерні. Трохи нав"язувався.

Пінчук близько року був у шлюбі з першою дружиною Альоною.

— Олег сказав, що не зійшлися характерами. Коли ми почали жити разом, ця Альона чогось приходила до нас у гості. Ну, я її зустрічала як хазяйка. Вона потім сказала, що ми з Олегом підходимо один одному, — згадує Лілія.

Три роки вони з Пінчуком жили в цивільному шлюбі.

— Олегові психологічно важко було одружуватися вдруге, — барабанить пальцями по столу. — Якось побачив на вулиці наречених, аж зіщулився. А я розсміялася, кажу: "Мася, нє смотрі, нас це не стосується". А коли вже була вагітна, сказала: ще спірне питання, чиє прізвище носитимуть діти. Олег одразу запропонував побратися. На весіллі, крім нас, нікого не було, — веде далі. — Я була на сьомому місяці, не хотіла зайвих переживань. Весільне плаття мала в"язане, фіолетове. Розписалися, а потім поїхали обирати унітаз і плитку для квартири. Ще в аптеку заїхали. Олег там двічі міряв собі тиск, бо перехвилювався. Я — вагітна, з весільним букетом — чекала на нього.

Колись вона мала 270 гривень зарплати, а в мене їй набігало 900 доларів

Нині подружжя виховує 5-річну доньку Оксану й сина Богдана, 2 роки.

— Оксанка вже другий рік ходить у школу іноземних мов, вивчає англійську, французьку та німецьку, — хвалиться Лілія. — Вона в нас татова доця. У неї Олеговий прищур, — примружує одне око.

Каже, що доглядати за дітьми допомагає її мати, Галина Станіславівна.

— Няню рік тому звільнили, бо була замєчєна в рукопрікладствє, — дивиться у вікно. — Подруга побачила, як вона била Богдана по обличчю. Колись мала 270 гривень зарплати, а в мене 900 доларів їй набігало. Ще й розказувала потім у дворі про нас — де ми були, що їли-пили.

Додає, що прибирати квартиру допомагає служниця Лариса.

— Сама не впораюся, в нас під 400 квадратних метрів, — пояснює.

Пропонує піднятися на другий поверх у дитячу. Дорогою прочиняє двері у спальню. Показує свій великий портрет, який подарувала знайома художниця. Він висить над ліжком.

— Чоловік колись робив ваші скульптури? — питаю.

— Ой ні-ні! — махає руками Лілія. — У нього специфічна манера. Не хочу себе бачити в перебільшеному стилі.

У дитячій Оксана грається машинкою, Богдан будує вежу з кубиків.

— Де це ти вже поцарапався? — жінка оглядає рану на щоці сина.

— Це я його хотіла вщипнути, — зізнається дівчинка й ховається за кріслом.

На руці Добжанської — каблучка на два пальці.

— Це називається зализування ран Олегом Пінчуком, — каже Лілія. — Улітку в нас був кризовий період. Олег мав проблеми на роботі, а зірвався на мені. Щоб пробачила, купив оце, — крутить каблучку.

1971, 16 вересня — Лілія Добжанська народилася в Києві у сім"ї інженера та лікарки
1986 — вступила до медичного училища
1991 — поїхала до Москви на курси нетрадиційних методів лікування та косметології
2002 — вийшла заміж за на 11 років старшого скульптора Олега Пінчука
2003 — народилася донька Оксана, за два роки — син Богдан

×