Ексклюзиви
Пʼятниця, 06 травня 2011 07:45

Леонора Намені народила 20-ту дитину

Автор: фото: Андрій ЯНОВИЧ
  Родина Наменів у вітальні свого двоповерхового будинку в селі Остриця під Чернівцями. Леонора Намені тримає на руках новонародженого сина Барнаба. Її чоловік Янош — однорічного Медада. У першому ряді зліва направо — шестирічна Фібі та Дамаріс, 4 роки. У другому ряді від батьків стоять 16-річна Шалем, 15-річна Лучіка,  Діана-Роде, 18 років, та Йошіаш, 19 років
Родина Наменів у вітальні свого двоповерхового будинку в селі Остриця під Чернівцями. Леонора Намені тримає на руках новонародженого сина Барнаба. Її чоловік Янош — однорічного Медада. У першому ряді зліва направо — шестирічна Фібі та Дамаріс, 4 роки. У другому ряді від батьків стоять 16-річна Шалем, 15-річна Лучіка, Діана-Роде, 18 років, та Йошіаш, 19 років

41-річна Леонора Намені з села Остриця під Чернівцями 2 квітня цього року народила 20-ту дитину. Сина назвали біблійним ім'ям Барнаба. Тепер у сім'ї порівну дочок і синів.

— Не треба боятися мати багато дітей. То ж всі разом не приходять. Тяжко тільки спочатку було. Коли перший син мав рік, ще двоє появилося. Памперсів не мали, треба було пеленати, руками прати. А зараз навіть не здається, що важко. Можемо і в гості вийти. Старші за молодшими подивляться, — розказує Леонора.

Найстаршому синові Йонатану — 21 рік. Він одружений, живе окремо. Решта живуть у батьківській хаті.

— Для дітей маємо сім кімнат. Сплять по двоє, по троє, — розповідає батько 44-річний Янош Намені.

Живуть у двоповерховому особняку недалеко від траси. Ділянку отримали під час розпаювання в 1990-х. Під забудову відвели частину городу — планують звести два будинки.

У хаті "євроремонт". Підлога викладена плиткою, на вікнах — жалюзі. У коридорі — від входу до вітальні — стоять дві довгі полиці з кількома десятками пар взуття. У ванній гуркоче пральна машинка. Господиня уточнює, що в них дві, бо одна не справляється. У вітальні на прасувальній дошці дві праски.

— Скільки ми тих утюгів поміняли. Бо як хтось стає прасувати, то на 4 години. Прилади не витримують — горять. Вирішили купити один дорожчий.

У кухні біля довгого столу два холодильники.

— Тримаємо курей, свиней. Мали корів, але продали, — Янош говорить українською з румунсько-російським акцентом. До дітей і дружини — румунською. Вони українською майже не розмовляють.

— У нашому селі 90 з чимось процентів людей — румуни. У школі вчать румунською. То троха зле, бо діти погано українську знають.

Намені називають себе назарянами. Їхня віра — одна з течій протестантства. Назарян в Остриці кілька сотень. Вони не святкують традиційних в Україні релігійних свят.

Янош Намені родом з угорського Будапешта. Там є громада назарян. Відвідував общину в Остриці — так і познайомилися з Леонорою. Одружився, переїхав у село 1989 року. Тут живуть майже 4 тис. людей.

— Про Намені тільки хороше можу сказати, — говорить голова сільради 51-річний Василь Цуркан. — Янош працьовитий. Із дітьми лад дає. І в селі допомагає: робив ремонт у дитсадку, помагав після минулорічної повені, коли змило кладку в селі.

У родині восьмеро школярів. Із присадибною територією мають 76 соток землі. Вирощують картоплю та кукурудзу. Янош підзаробляє перекладами з румунської та англійської. Надає комп'ютерні послуги — сканує, набирає тексти, друкує рекламні афіші. У нічну зміну працює сторожем. Родина отримує допомогу на дітей.

— Мали маленьку ділянку, ближче до Чернівців. Нещодавно продали, бо треба було машину оновити. Мав старого "фольксваґена", який уже розлітався. Купив новішого буса на дев'ять місць.

Пригощають кавою з електрокавоварки. Припрошують їсти розігрітий у мікрохвильовці суп.

— Фірмових страв у нас нема. Готуємо суп, вареники, пельмені. Що в нас найкраще йде?

— Картошка, — підказує одна з доньок.

За раз на родину варять 5–6 л їжі. Голова сімейства каже, що хоч грошей на все не вистачає, але не звик скаржитися.

— Ясно, що там, де багато дітей, є трохи нужда. Якби порахувати, скільки треба грошей, щоб усім зуби поремонтувати, то була б колосальна сума. А так до зубного йдем, тільки коли болить. Але страждання на землі — то капля в морі, якщо порівнювати з вічністю. Якщо будемо жити правильно, то надіятимемося на спасення після смерті.

Ми не беремо на себе відповідальності вирішувати, скільки дітей мати. Бог краще знає. Ми їх із радістю приймаємо. Діти — то благословення Боже. Але балувати їх не треба, бо то вже не любов. Не пускаю їх вечорами не знати з ким по вулицях ходити. Телевізора дома не ставили, бо там, може, щось і корисне є, але багато і шкідливого. А вже як поставиш, то як контролювати?

Один син Намені має вроджену ваду — щілину піднебіння. На нього оформляють інвалідність. Усіх дітей Леонора народжувала в чернівецькому пологовому будинку №2. Останній раз перед пологами була на дородовій підготовці.

— Патологій у неї не було, — каже Владислав Гошовський, завідувач акушерського відділення. — Узагалі в медицині немає розрахованого оптимального проміжку часу між пологами чи кількості дітей. Жіночий організм розрахований на те, що може народжувати щороку. Решта залежить від особливостей людини.

Зараз ви читаєте новину «Леонора Намені народила 20-ту дитину». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1196
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода