У селі Подолянці Чуднівського району на Житомирщині живе найвища людина у світі — 37-річний Леонід Стадник. Зріст чоловіка 2 м 54 см. Прізвище українця 8 серпня занесли до Книги рекордів Гіннеса. Попереднім рекордсменом був китаєць Бао Сішунь, нижчий за Леоніда на 18 см.
Леонід Стадник сидить у низькому кріслі на ґанку. Розповідає, що вчора потрапив у грозу, тому почувається зле.
— Запряг коника і поїхав із сестрою Ларисою у поле на сінокос. Коли поверталися, вшкварив холодний дощ із вітром. У мене аж розболілося в грудях.
Леонід згадує, що стрімко рости почав у 10-річному віці.
— У нашій родині багато високих людей. Дід Павло, дядько, двоюрідні брати мали зріст під два метри, — розповідає він.
Коли хлопцеві було 12 років, лікарі знайшли в нього доброякісну пухлину мозку. У київському Інституті нейрохірургії зробили операцію. Але й після неї хлопець не перестав рости.
Каже, коли навчався в Житомирському сільгоспінституті, рік жив у гуртожитку. А тоді щодня їздив із Житомира додому в село, долаючи по 50 км.
— У гуртожитку я мучився, бо спав, скрутившись калачиком, — пояснює він. — А вдома придумав поставити два ліжка паровозиком. Після інституту працював ветеринаром у сусідньому селі Кілки. Сім кілометрів із Подолянців їздив туди на велосипеді. За рік поламав і татового, і свого. Згодом купив собі коника. У 30-градусний мороз годину тарабанився на підводі, аби встигнути на вранішню дойку.
Чотири роки тому взимку Леонід Стадник обморозив ноги. Довелося звільнитися з роботи.
Узимку обморозив ноги
— Ще й зараз рани сочаться, — бідкається він. — Я ж ходив майже босий. Сапожечки перетягував шнурками, бо замки розходилися. Черевики 60-го розміру на замовлення коштували в Житомирі 230 карбованців, а в мене зарплатня — 180. Шкарпеток теж не мав. Сусідка моєї тітки Ольги з Бердичева Аделя Іванівна працювала на швейній фабриці. Побачила, як я бідую, і пошила мені рукавиці, хутряну шапку, доточила до моєї старої шуби рукави, бо вони були до ліктів.
2003-го чоботар Михайло Галій із Калуша на Івано-Франківщині пошив для Леоніда шкіряні черевики. Велетень каже, що зношує підошву за три місяці, тому періодично набиває на них нову гуму. Спить на 3-метровому ліжку з ортопедичним матрацом, яке йому подарували житомирські бізнесмени.
Сміючись, зізнається, що й дня не проходить, аби об щось не стукнувся головою. Біля хвіртки росте яблуня. Її гілля низько звисає над подвір"ям.
— Учора двинувся об гілку добряче, — тре голову чоловік. — Присів на лавочку, встаю та як двинуся об металевий козирьок над дверима. Мама каже, що не тільки кухня, а й хата задвигтіла. Сила в мене велика. Торік проходив обстеження в лікарні "Феофанія". Лікарі казали, що і серцевий м"яз, і серце чудові. Тільки дуже великі.
— Кажуть, ви з Ющенком спілкувалися, — цікавлюся в чоловіка.
— Ввічливий такий, приємний чоловік, гарний співрозмовник, культурний і справжній патріот України. Бджіл тримає, — розмахує Леонід руками, відганяючи мошкару. — Ми говорили півгодини. Моїй мамі Віктор Андрійович передав мед і ще якісь продукти. Вона якраз хворіла.
Із хати виходить Галина Стадник. Два роки тому матір велетня зламала ногу, тепер ходить на милицях. Чоловік розповідає, що три роки не виїжджав із Подолянців — відтоді, як повернувся з Німеччини.
— Їздив у гості до свого товариша, бізнесмена Володимира Хаб"юка. Мучився 38 годин в автобусі. Добре, хоч ззаду там було кілька місць вільних, щоб ноги простягнути. Дав собі слово більше за кордон не їздити.
Велетень зізнається, що мріє про власний автомобіль.
— Узяв би міні-бусіка, щоб самому поїхати по хліб і не морочити людям голову. Поїхав би до тьоті Олі в Бердичів. Сьогодні в неї день народження, там зібралася вся родина. А я сиджу тут.
1970, 5 серпня — Леонід Стадник народився в с. Подолянці Чуднівського району на Житомирщині в родині агронома й бухгалтерки
1982 — в Іституті нейрохірургії видалили пухлину мозку
1987 — у с. Вільшанка закінчив школу із золотою медаллю
1992 — на "відмінно" закінчив Житомирський сільгоспінститут; працює ветеринаром на фермі в с. Кілки
2003 — узимку відморозив собі ноги й звільнився з роботи
2004 — з"їздив до Німеччини; рекордсмен Книги рекордів України
2007 — найвища людина світу
Леонід отримує 609 грн пенсії з інвалідності. Його 65-річна мати Галина Павлівна та сестра Лариса, 44 роки, — теж інваліди
3 
1
Коментарі