59-річна Анна Всяка — головний технолог Львівського виноробного заводу. Добираюся до її кабінету по старій безлюдній винокурні. На подвір"ї лежать іржаві цистерни з-під вина — великі, наче бензовози. Всередині попід стелею прокладені скляні трубки для вина. Ті, що бачу, — порожні: завод працює не на повну потужність.
Пані Анна виходить назустріч. Пишноволоса, у фіолетовій кофтинці та чорному піджаку. На шиї — "газова" хусточка.
— Заходьте у лабораторію, — запрошує.
У лабораторії гострий запах медикаментів і сотні колб, баночок, склянок. Тут вона створила смаки вермуту "Квіти Погулянки" та настоянок "Старий Львів" і "Горішанка".
Розповідаючи про молоді роки, Всяка крутить у пальцях кулькову ручку, дивиться просто в очі й усміхається:
— Народилася я в закарпатському селі. Дід і баба були відомими виноробами, а батько працював фотокором в обласній газеті. Я з 12 років поралася біля виноградної лози: підрізала, оприскувала, збирала виноград... Змалку вміла розрізняти сорти по лозі чи листочку.
У крамниці такого вина не купиш
У 80-х пані Анна поїхала в Москву — в Інститут харчової промисловості, на кафедру виноробства. Згадує, що мала доступ до столітніх, двохсотлітніх вин та коньяків зі славетних голіцинських запасів.
— Вони не мають жодного аромату, залишився лише смак, — пояснює. — Та що ж ми так сидимо! — господиня схоплюється, іде до шафки у кутку, дістає звідти дегустаційні бокали. Із сусідньої кімнати приносить три колби. У першу наливає "Мадеру" восьмирічної витримки.
— У Львові працюю вже 38 років, — продовжує, професійно потягуючи вино. — Мене кликали і в Крим, і за кордон. Пропонували стільки, скільки тут заробляю за рік! Але я звикла до Львова — багато тут пережила.
Вона приносить два великі альбоми з фотокартками.
— Бачите, це я 1968-го, — перегортає сторінку. — А тут я частую Кучму на дегустації в Києві 2002-го.
На фото — Анна Михайлівна і Леонід Данилович із кухлями пива. Всяка каже, що того дня Кучма пив і пиво, і вина, і коньяки, але не захмелів.
— І я можу випити, скільки треба, — запевняє м"яко. — На деяких дегустаціях представляють по 70–100 напоїв. А щоби добре розкуштувати, часом треба зробити три-чотири ковтки. Проте я ніколи не напивалася.
Розповідає, що найбільше полюбляє сухі вина із Закарпаття. Зі своїх творінь вершиною вважає "Старий Львів". Але каже, що ідеальний смак створити дуже нелегко.
— Спершу смак за мною ходить, — набирає повні груди повітря, ніби хоче щось пояснити, та не знаходить відповідних слів. — У голові він уже є, але як зробити — не знаю. Починаю експериментувати, додавати компоненти, аж доки не отримаю те, що задумала.
Тут є горіх, прополіс, коньяк, кава і ще 15 трав
Анна Михайлівна розливає "Троянду Закарпаття" 17-річної витримки. У крамниці такого вина не купиш.
— Спершу потрібно покрутити вино у келиху, — обертає руку з келихом за годинниковою стрілкою. Напій важко стікає по стінках. — Потім — понюхати, — нахиляється до келиха, закликаючи повторити її рух. Аромат трояндовий.
— Це все виноград, — продовжує. — Ви знаєте, що молоде якісне вино за кількістю вітамінів не поступається материнському молоку? Під час війни сухим вином дезінфікували рани. А космонавти беруть із собою у космос таблетки випаруваного червоного вина.
Напій із третьої колби вона створила недавно. Він поки що й назви не має.
— Тут є горіх, прополіс, коньяк, кава і ще 15 трав, — пригощає і заглядає пильно у вічі, аби побачити реакцію на смак свого напою.
Удома Всяка готує власні лікери, жене найсмачнішу у Львові самогонку на сливах. Дуже тішиться, що жодний гість після відвідин її оселі не скаржився на головний біль.
— У мене тільки натуральне, — пояснює. — А від природного ще нікому не було погано.
1947 — народилася в селищі Середньому на Закарпатті
1964 — закінчила школу
1968 — вийшла заміж за Івана Всяку
1970 — народилася донька Мар"яна
1971 — народилася донька Іванна
2001 — золота медаль на міжнародній виставці у Києві за бальзам "Старий Львів"
2 
1
Коментарі