Ковбой Трей Ейвен, 57 років, приїхав на тиждень до Києва з Арабських Еміратів. Уже півроку американець працює у цій багатій східній країні деканом у коледжі. Ми знайомі з 1994 року. В Україні Трей уже втретє.
Він приїхав з аеропорту до мене додому вранці з двома великими валізами на коліщатках. Був у довгому шкіряному плащі та високих ковбойських чоботах. Вигукнув українською з легким акцентом:
— Привіт!
Уперше Трей з"явився в Києві 16 років тому. Дивував киян довгим плащем і ковбойським капелюхом.
— Хотів уразити українців, — сміється він. — Мав ковбойські чоботи з металевими заклепками. Але не вдалося... Приїхав до Києва з Москви поїздом, а дорогою загубився серед групи рабинів. Вони теж усі були в чорних плащах і капелюхах.
За освітою Трей — дизайнер. Чотири роки навчав українських бізнесменів рекламі. Колись у США саме він запропонував наносити рекламу на боки автобусів та тролейбусів. А позаминулої осені, почувши про помаранчеву революцію, покинув усе й полетів до Києва.
— Може, я ідіот, але я їду! — вигукнув він у слухавку, перш ніж купити квиток.
Навіть був спостерігачем на одній із виборчих дільниць Черкащини. Стояв на Майдані. Зробив понад 700 фотографій, які повіз до США.
Тепер ковбой змінив джинси і шкіряний піджак на чорний діловий костюм. Підстриг довге волосся, а хвацько закручені вуса змінила іспанська борідка. А свого капелюха ще в останній приїзд подарував мені.
— За костюм більше платять, — ділиться досвідом Трей.
Ми сидимо на кухні. Говоримо англійсько-українським суржиком. Колись у нього було захоплення: Трей намагався вивчити всі місцеві матюки.
— Блін? — показує він на сковороду.
Я підтверджую, що це замінник іншого лайливого слова, яке починається на ту саму літеру. Він киває.
Трей чаклує над плитою. Готує він — пальчики оближеш. Коронна страва — чилі.
Детально записую складники: подрібнене м"ясо, томатний соус, квасоля, перець, часник, червоне вино — для аромату. Смакує під будь-що, можна і просто з каструлі ложкою їсти.
Доки страва готується, випиваємо запітнілу пляшку горілки. Трей учить розбиратися в напоях. Розповідає, що спиртні напої в Еміратах продають тільки іноземцям, та й то за ліцензією, яку треба брати в чиновників.
— Оце мескаль, — дістає з валізи невелику пляшку, на кришечці якої метляються пакетики з сіллю та перцем. — Це найкращий мексиканський напій. Бачиш черв"яка у пляшці? Кому дістанеться, той мусить його проковтнути — на щастя. — Він показує на дохлого товстого білого черв"яка за склом.
Ковбой змінив джинси і шкіряний піджак на діловий костюм. А закручені вуса — на іспанську борідку
На нещастя, хробачок потрапив саме в мою чарку. Трей зглянувся і проковтнув його сам.
Він каже, що його повне ім"я Буш Норріс Ейвен ІІІ. Але звуть Треєм, бо він — третій у роду Буш Норріс.
— А ти знаєш, що в перекладі твоє ім"я означає "кущ"? — питаю.
— Жах! — відгукується він. — Мама хотіла назвати мене Реттом Батлером, бо була фанаткою фільму "Віднесені вітром". І назвала. Але пробув я Реттом два тижні, доки вона не почула в якомусь іншому фільмі нове ім"я — Трей. Сестрі поталанило менше: її назвали Мелані — на честь однієї з героїнь стрічки, — сміється він. І додає, що перед від"їздом до Еміратів йому порадили позбутися у паспорті імені Буш: араби американців недолюблюють.
Наступного дня він пішов на Андріївський узвіз — по сувеніри. Купив вишиванку та цигарки "Столичні" — для водія в Еміратах, який відвозив його у Дубайський аеропорт і обіцяв зустріти по поверненні з України.
Для свого кабінету Трей придбав маленький бюст Сталіна, а додому — бюст Леніна. Кожен поміщається на долоні.
А в пасажі, на Хрещатику, зайшов до клубу "Ковбой". Десять років тому він, разом із друзями-американцями, відкрив його.
— Бандити воювали за право "кришувати" наш салун, — пригадав байдуже. — Господаря вивозили до лісу. Я звідти пішов...
Перед тим як відлетіти до Абу-Дабі, Трей пообіцяв повернутися на травневі свята.
— Хочу оженитися на українці, — серйозно запевняє він.
2 
1
Коментарі