четвер, 02 серпня 2007 15:10

Кіт Валерії Москвіної важить 14 кілограмів

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Господиня Валерія Москвіна називає свого 11-річного кота Кузьмою Миколайовичем. Лише коли лає за те, що точить кігті об меблі, каже ”Кузя”
Господиня Валерія Москвіна називає свого 11-річного кота Кузьмою Миколайовичем. Лише коли лає за те, що точить кігті об меблі, каже ”Кузя”

66-річна київська пенсіонерка Валерія Москвіна має вдома 11-річного кота Кузю. Він важить 14 кілограмів. Найтовстіший кіт у світі — Сем, він живе в американському штаті Джорджія. Його вага 20,5 кілограма. Друге місце посідає 16-кілограмовий кіт із провінції Шиньдунь. Валерія Москвіна живе в двокімнатній квартирі з 67-річним чоловіком Миколою Костянтиновичем. Він — гравер, нині працює охоронцем у службі зайнятості.

У квартирі пахне фарбою.

— Робимо ремонт, — пояснює сивоволоса господиня. — Вчора фарбували кухню.

У кімнаті на дивані розкладено маленькі подушки. Поміж них лежить рудий кіт із чорними смугами.

— Кузьма Миколайович спить на цьому дивані, — каже про нього господиня. Несе помаранчевого гребінця й манить до себе Кузю.

Пузатий кіт повільно підводиться, передніми лапами стає на підлогу, задніми відштовхується й злазить із дивана. Кімнатою йде повільно, хитається з боку в бік.

— Я ж говорила, — радіє господиня. — Кузьма Миколайович дуже любить, коли його розчісують.

Кіт, розпластавшись, лежить на пузі. Валерія вичісує з нього шерсть і збирає в кулак.

— Він розумний, — переконує. — Коли був менший, спав у кріслі. Коли в нього без дозволу сідали, бив лапою по коліні. Доки не вижене, не поступиться.

Валерія Вікторівна пригадує, як знайшла кота.

— Йшла з роботи, у сумці несла сметану. Поблизу будинку почула дивний звук, — плямкає вона ротом. — Дивлюся, сидить маленьке кошеня з кругленькими оченятами. Ребра стирчать, аж шкіра всередину запала. Я взяла його додому й дала сметани. Він з"їв ложечку й моментально заснув у мене на капці. Доти у нас жив кіт Семен — залишав мітки по всій квартирі. Тому чоловік виставив Кузю за двері. Котик там сидів і плакав.

Дітей у Валерії Вікторівни та Миколи Костянтиновича немає

— Полюбив ваш чоловік Кузю? — цікавлюся.

— Коли телефонує з роботи, спочатку запитує — як там Кузя, як його здоров"я. А про мене може й не згадати, — ділиться жінка.

Каже, що годує кота телячими нирками, "кіті-кетом" і "віскасом".

Йде в коридор і насипає в тарілку їжі. Кіт підповзає до неї, злизує із м"яса соус. Потім лягає на бік і лапою по шматочку тягне собі до рота.

— Телячі нирки їсть стоячи, а сметану лиже з пальчика. Чоловік його привчив. Найбільше полюбляє курку. Але таке йому не часто перепадає. Кілограм філе коштує 20 гривень. А нирки 8–9.

Запитую, коли почав гладшати.

— Малим уміщався на долоні. А в 9 місяців кастрували, бо почав мітити кутки. Тоді він важив 9 кілограмів. Два роки тому мав 17, та через спеку схуд на три кілограми, — каже жінка.

У кімнаті стоїть невеликий телевізор. Валентина говорить, що Кузьма його не дивиться.

— А попередній, Семен, любив хокей: аж починав трястися. Якось приїхала племінниця Таня з Пітера. Сіла за піаніно й щось пальчиком грала. Кузьма Миколайович усівся поруч і почав підспівувати.

Валерія садить кота у крісло на задні лапи. Той сповзає, перевалюється набік.

— Він уміє сидіти, але зараз чомусь не хоче, — метушиться жінка. — Сідає й, як генерал, дивиться.

Кіт знову плентається до їжі. Попоївши, вмивається лапою.

А гуляти його виводите?

— Зараз ні, бо йому важко ходити, — зізнається господиня. — Раніше сам вискакував на вулицю. Ми — на третьому поверсі. Із балкона стрибав на вишню й кричав: хотів, аби його помітили. Я по деревах лазити боюся. Якось пішла до квартири взяти драбину. Вже винесла її, а він сам зліз із вишні й гордо пішов додому.

Дітей у Валерії Вікторівни та Миколи Костянтиновича немає.

— Оце моя дитина, — цілує жінка кота. — Як був меншим, то з рук не злазив. А тепер важкий.

1940, 29 жовтня — Валерія Вікторівна народилась у Ростові-на-Дону в сім"ї інженерів (Росія)
1963 — закінчила там інститут машинобудування, вчилася на інженера; два роки за направленням працювала у місті Єлець, у Росії
1966–1975 — інженер у проектному інституті в Ростові
1975 — вийшла заміж за гравера Миколу Москвіна
1975–2002 — працює в Києві інженером у "Гіпросільмаші"
1996, 17 червня — знайшла кота Кузю
2002 — вийшла на пенсію

Зараз ви читаєте новину «Кіт Валерії Москвіної важить 14 кілограмів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути