"Написати цей лист я збирався, напевно, років п"ять, — пише "ГПУ" в"язень Юрій Мурич. — Хочу звернутися до всіх жінок, які дають оголошення у вашу газету. Навіть не звернутися, а кинути їм виклик! Я дуже обурений однією фразою, що зустрічається майже в кожному оголошенні: "Із місць позбавлення волі прохання не турбувати".
Жінки, не повторюйте автоматично помилку, яку хтось колись допустив. Звідки у вас стільки ненависті й зневаги до тих, хто за ґратами?
А чи не хочете ви заглянути в себе глибше? Що вас змусило написати в ту газету? Таких привабливих і чарівних, таких прекрасних господарок, без шкідливих звичок і матеріальних проблем? Порядні й безкорисливі, щирі й вірні, добрі й ніжні. Ви часом не зійшли зі сторінок великих письменників? Що, більше поблизу ніхто уваги не звертає? Чи поблизу вже всіх пересадили? Чому ви вважаєте, що ви нормальні, а ми ні?
Не сперечаюсь, тут зібрані не "квіти" нашого суспільства, але впевнено можу сказати, що тут також дуже багато хороших людей. Є люди, які відсиділи свій строк і чогось таки досягли в житті.
Я теж був колись одружений. Моя дружина була повністю забезпечена дама, бізнес-леді, так би мовити. Старша від мене на дев"ять років. Так-от, вона сильно хотіла, щоб я був альфонсом. У категоричній формі не давала мені влаштуватися на роботу. Я не мав права зробити крок самостійно, бо це загрожувало неминучим скандалом. Ревнувала мене навіть до телевізора. Коли там показували еротичні сцени чи дівчат, вимикала. Ревнувала до своєї 13-річної доньки.
Не буду писати, як потрапив до тюрми. Пенсію у старих людей не відбирав і малолєток не ґвалтував, не вбивав і ні над ким не знущався.
Нерозумно дивитися на яблуко, казати, яке воно на смак, якщо ви його навіть не спробували. Не відштовхуйте те, чого не знаєте.
Особисто я листів не чекаю. Давно у всіх вас зневірився. Безразлічієм зараз не здивуєш. Удачі вам, милі жінки, любові й щастя! Але якщо хочете, пишіть, відповім кожній.
Мурич Юрій Олександрович
РВК-56, відділ N8
с. Перехрестівка
Роменський район
Сумська області
42073".
Коментарі