"У тата були друзі вірмени. В їхній сім"ї зростала дівчинка Карина. Татові це ім"я сподобалося, тому й мене так назвав. Десь читала, що воно означає "та, що керує кораблем", — розповідає російською 34-річна донеччанка Карина Лебеденко. Вона — чи не єдина в Україні жінка-водій автопоїзда. Маршрут її багатотонної п"ятивісної вантажівки "Iвеко" пролягає від донецького аеропорту, де будують злітно-посадкову смугу, до щебеневого кар"єру в Тельманівському районі. Це сотні кілометрів дороги.
У Карини темно-карі очі, чорне волосся підбите червоною пов"язкою зі стразами. Одягнена в чорний шкіряний піджак і жилетку із вшитими рожевими стрічками. На тонких пальцях французький манікюр.
Каже, з дитинства мріяла про професію водія-далекобійника.
— Мама за фахом лікар-терапевт, а тато — водій у таксопарку. Хотіли бачити мене після школи в медичному чи в торговому інститутах. А мене до машин тягне, як і старшого брата Олександра. Після школи батьки відвезли мене в Ясинувату, в залізнодорожний технікум. Але працювати на залізницю не пішла. Батько подарував "жигулі", я в нього в таксопарку знайшла старенькі шашечки і прикріпила їх на дах. На другий день майнула по донецьких вулицях. Одного разу підвозила директора будівельної компанії "Гроліс". Видно, йому сподобалося, як я воджу, запросив на роботу особистим водієм. Погодилася, бо треба було десь працювати, донька ж на руках.
На його прізвище не переходила, некрасиве воно
Карина вийшла заміж у 18 років за шахтаря Миколу Закусілова. Чоловік був старший на півтора року.
— Життя з Миколою не склалося, хоча весілля, моя біла сукня й досі перед очима, — каже. — На його прізвище не переходила, некрасиве воно. Донька Валерія на моєму записана. Нині їй 13.
У "Гролісі" працювала до 2006 року. У черзі до однієї з АЗС познайомилася з Анатолієм Приваловим, молодшим на п"ять років.
— Машини об"їжджали його нерухомий ЛАЗ, я не витримала, рвонула за ручку кабіни. А Толя заснув за кермом. Розбудила його, кричу, що своє місце в черзі проґавив. А пізніше ми на цій заправці знову зустрілися. Толя запросив на чашечку кави. Відтоді живемо разом, на віру.
Анатолій забрав дружину працювати на своє підприємство "Альтком-механізація". Карина спочатку водила "газелі", потім директор Яків Каплун дозволив пересісти за кермо "Iвеко".
— Часто обідаю за кермом — машина комп"ютеризована. Беру із собою сосиски, кефір, овочеві салати, курячий бульйон із грінками. Даїшники, звісно, зупиняють. Довго не можуть повірити, що їм не примарилася жінка на автопоїзді.
4 
35413
Коментарі