— Коваль-новачок починає з найпростішого — цвяха і скоби. Важливо отримати рівну ніжку і шляпку посередині. У новачка шляпка часто з'їжджає в бік. Не один цвях так зіпсував, — розповідає 25-річний Олексій Здоревський. Зустрічає на вході до Національного музею архітектури і побуту в Пирогові під Києвом. Тут вчиться ковальству.
— Завдяки ковальству відволікаюсь від роботи аспіранта в Інституті теоретичної фізики. Там займаюсь дослідженням ДНК, — говорить Олексій. У теплому кожусі, штанях кольору хакі веде до кузні. Над її залізними дверима крізь скло видно український прапор. Усередині працюють майстри — Андрій і Антон. У них Олексій навчається третій рік.
38-річний Андрій Зубрицький бере невелике поліно і закидає до залізної пічки. На її дверцятах — викуване обличчя діда, схожого на казкового героя.
— Для простих робіт горн розпалюємо вугіллям. Використовуємо старі запаси музею. За новими цінами купувати його дорого. На день інтенсивної роботи може піти близько 20 кілограмів, — пояснює Олексій. — Для складніших художніх робіт беремо деревне вугілля. Воно дає більшу температуру й не виділяє сторонніх газів.
— Найнебезпечніше — це хаос у роботі коваля. До всього треба підходити спокійно. Доки я вчився, мав серйозні опіки. Довго загоювалися. Ось на ковадлі лезо лежить. Не світиться, але гаряче. Якщо взяти руками — гарантований опік, — каже Андрій Зубрицький. Ковалює 15 років.
Антон Шатов ближче до розпаленого горна робить сокиру. Нагріває метал до яскраво-червоного, кладе на ковадло. 2-кілограмовим молотом б'є по нерівній поверхні. Біля нього на підлозі лежать інструменти.
— Над деякими виробами працюють кілька майстрів, — продовжує Андрій. — Навесні завершимо великий проект — якір-кішка на 15 кілограмів. Зварили його із чотирьох півтораметрових залізних прутів. Має загнуті кінцівки, ніби роги.
Знайомі зробили реконструкцію річкового судна доби Богдана Хмельницького. Попросили виготовити для нього якоря без використання сучасних методів. Позаторік почали. Втрьох кували. Робили за зображеннями, які збереглися в музеї.
Такі якорі завжди були в ціні. За його втрату серйозно карали.
До однієї зі стін кузні прикріплені два горизонтальні прути. На них підвішені інструменти для ковалів, теслярів.
— В Україні ковалі розділилися на тих, хто займається художніми виробами і ножами, — говорить Андрій. — Нам цікаво доколупатися до того, як виглядало саме виробництво у давнину. Виготовляємо для інших майстрів інструменти доби Київської Русі і Середньовіччя.
Майстрували тесло для обробки дерева. Має спеціальний жолоб. Замовив майстер, який виготовляє старовинні кобзи і бандури. Коштує тесло до тисячі гривень.
За кордоном невеликий молот ковальської роботи можна продати за 100 доларів. У нас люди не цінують ручної роботи. Ковалі працюють із незручними заводськими молотами.
Поряд Олексій натирає ганчіркою невелику сокиру. Щойно її закінчив.
— Поки що це моя найважча робота, — пояснює Олексій.
3 
1
Коментарі