1 травня біля будинку N17 в селищі Конча-Озерна під Києвом дружина поета Івана Драча Марія Михайлівна, 63 роки, поливає барвінок. Махає рукою.
— Зараз покличу чоловіка, хай відкриє ворота.
Підходить 72-річний Іван Драч у накинутій на плечі сірій кофті. Запрошує пройти до нього в капличку поставити свічку. Встромляємо свічі в пісок.
— Каплицю освятив Філарет (глава Української православної церкви Київського патріархату. — "ГПУ"), — каже Іван Федорович.
Назустріч на велосипеді їде його онук, 5-класник Іван. За ним біжить тримісячна вівчарка Рекс.
— Діду, я знайшов кублище вужів, — хвалиться хлопець. — Рекс так гавкав!
— Треба їх поперекидати за двір, — каже письменник. — Убивати не можна.
Веде довгою алеєю. Показує особняки сусідів-письменників.
— Ліворуч дача покійного Павла Загребельного, за нею Юрія Мушкетика, — вказує рукою вдалину. — Ще далі хата Валерія Смолія, директора Інституту історії. Про олігархів, які повикуповували дачі у письменників, розповідати не буду, бо знаю їх лише в обличчя. Сам я купив цю дачу в Сави Голованівського, коли гахнув Чорнобиль. У Києві маємо квартиру на вулиці Горького. Але в хаті тримати собаку не можна.
У дерев"яній альтанці на кріслах складені речі.
— Пес тут усе погриз, — розводить руками. — До нього в нас був також Рекс. Діти купили його на пташиному ринку з першої стипендії сина. Прожив сім років. А потім ми знайшли його на узбіччі дороги вбитого. Якось я був у Академії прикордонних військ, знав, що там гарний розплідник щенят. Після виступу попросив подарувати мені одного. І ось недавно привезли двомісячного Рекса.
Марія Михайлівна хвалиться, що на 9 Травня чекає у гості доньку із зятем та онукою Мартою.
— Наша Марточка як народилася, була така чорна з великими синіми очима. Кажу, щось підозріло на японку схожа. Чи не пов"язано це із захопленням Івана Федоровича японською культурою? У липні онуці буде два роки. Мар"яна до 35 років народжувати не хотіла. Все було ніколи: робота, наука.
У хаті стоять стелажі з книжками, на стінах висять картини. Письменник сідає на диван.
— У березні два тижні був у Криму. Відпочивав від політики, ніяких новин не слухав, перечитував зарубіжну літературу. Прочитав сім журналів і відчув, що відстаю. Покійний Павло Загребельний, земля йому пухом, передплачував більше видань, ніж я. Коли йому заздрили, що вдається багато видавати, він відповідав: "А хто тобі заважає? Сідай і пиши — хоча б по сторінці в день. За рік буде 365. Ось тобі й роман".
Запитую Драча, чи багато пише тепер.
Донька до 35 років народжувати не хотіла
— Нещодавно видав книжку своїх віршів російською мовою. Публіцистикою займаюся серйозно. Від активної політики три роки як відійшов. Українська народна партія перетворилася на якийсь комбінат. Витіснили старших — Павличка, Мовчана, Юхновського, і я теж її покинув. В першу десятку набрали бізнесменів, і партія перетворилася на черговий бізнес-проект. Політичні амбіції я хочу зосередити на відзначенні 20-річчя Руху. Хочемо у вересні запросити на конференцію Леха Валенсу, Вацлава Гавела.
Цікавлюся, чи контактує із президентом Віктором Ющенком.
— Востаннє з ним бачився, коли літали на батьківщину Гоголя. Ющенко взяв мене і Жулинського у свій літак. Я в Гоголеві був 1983-го. Ми з кінорежисером Юрієм Ткаченком писали там фільм "Вечори на хуторі біля Диканьки", в якому Янковський грав роль молодого Гоголя. Мені було цікаво поглянути на село через 25 років. Ото і всі мої контакти з Ющенком.
Каже, що відчуває відхід епохи.
— Торік помер мій брат — танкіст Петро Федорович, старший на 10 років. Ще раніше інший брат — землевпорядник Андрій Федорович. Обоє вміли малювати і грали на балалайці. Недавно їздив в Теліжинці, де поховані батьки. Там збереглася хата, за нею доглядають сусіди. Коли туди їду, надуваю гумовий човник і пливу собі плесом.
Невістка Драча Лариса Павлівна приносить на стіл філіжанки з кавою та бутерброди. Господар пригадує свою першу вчительку Фросину Федотівну.
— Моя перша любов. Була гарна, мала трьох дітей. Чоловік її загинув на війні. Якось замовила мені на червоному полотнищі написати гасло: "Вчитись, вчитись і вчитись". Я довго виводив цей напис і мріяв, що коли виросту, ми з Фросиною Федотівною поженимося, будемо виховувати її трьох дітей. Вона питає: "Що це ти, Іване, так довго вовтузишся з тими буквами?". А мені хотілося довше побути біля неї.
На заміській дачі Івана Драча 40 соток землі. До Києва він добирається машиною "шкода". Дружина їздить маршрутками Київ–Обухів, аби по дорозі додому придбати якісь речі в підземному переході.
3 
35413
Коментарі