24 липня в канадському Торонто на 75‑му році життя помер український історик Орест Субтельний. Останні кілька років лікувався від раку та деменції — розладу розумових здібностей. У нього залишилися дружина Марія Лучик-Субтельна й син Олександр.
Орест Субтельний народився в польському Кракові. Після Другої світової війни з батьками емігрував до США.
— Говорили не раз із Орестом про те, щоб жити в Україні, — розповідає письменник Михайло Слабошпицький, 70 років. Їх познайомила теща історика Володимира Лучків у Торонто 1992‑го. — Та Орест як доктор історії входив у наукові товариства за кордоном. Міг просувати українські інтереси там. Що було б, якби приїхав сюди? Вів би жалюгідне існування. А за кордоном науковці — це середній клас.
Уперше побував в Україні 1962-го. Відвідував її три-чотири рази на рік. Інколи залишався на кілька тижнів. В останні роки життя здоров'я не дозволяло подорожувати. У родині розмовляв українською. Також знав російську, французьку й англійську мови.
— Моя мама померла у 96 років. Вона ретельно дотримувалась українських традицій. Так само, як мама дружини. Традиції вкорінилися в нашій родині, — розповідав Субтельний в одному з інтерв'ю. — Четверте-п'яте покоління діаспори навчити української мови дуже важко. Молоді будуть танцювати, їсти вареники, а вчити мову — ні. Особливо ті, що живуть у місті. Дещо в цьому допомагає церква. Але молодь просить вести богослужіння двома мовами — українською та англійською.
Друзі Ореста Субтельного кажуть, що він був зразковим чоловіком і батьком. Мав хороші стосунки з тещею.
— З Орестом подружився 1989-го під час відвідин Канади, — говорить літературознавець Микола Жулинський, 75 років. — Був у нього вдома. Повзав із його сином під столом і грався. А Орест дивився й сміявся. "Ви зібралися до церкви, а вимажетеся, як поросята", — сварив.
— Це був милий та інтелігентний чоловік. Виглядав молодшим за свій вік. Статура — легкоатлета, адже любив грати у футбол, — пригадує Михайло Слабошпицький. — Орест ніколи нікого не перебивав. Не сперечався. Якщо був не згодний, промовчував або говорив: "Я дивлюся трішки інакше" чи "Можна на це подивитися з іншого боку". Про свої особисті проблеми не розповідав. Не любив чаркування, посиденьки.
Завжди був зі смаком вбраний — ніби на прийом до королеви йде. Фулярову хустку мав на шиї, чи серветку в нагрудній кишені під колір краватки.
Орест Субтельний закінчив Темпльський університет у Філадельфії. Навчався у Віденському та Гамбурзькому університетах. Отримав ступінь доктора філософії у Гарварді. Був закордонним членом Національної академії наук України.
Його праця "Україна: історія" з 1991-го витримала п'ять перевидань за 5 років. Була перекладена російською, китайською, німецькою, словацькою та болгарською мовами.
Історію України виводив від Київської Русі
Головною роботою Ореста Субтельного є праця "Україна: історія". Написав її англійською 1988-го в Торонто.
— Якось Субтельний виступав на одному зібранні й розповів, що страшенно не любив сидіти на уроках. Був неслухняний, — говорить письменниця Леся Воронина, 61 рік. — Колись у недільній діаспорній школі в Америці не виконав завдання з історії. Вчитель йому сказав: "Оце через таких, як ти, ми не маємо власної державності й програли визвольну війну". Тоді Орест настільки перейнявся цим зауваженням, що вирішив — коли виросте, напише гарну й чесну історію України. Так і зробив.
1991-го "Україна: історія" з'явилася українською в Києві. Її переклав мовознавець Юрій Шевчук. Книжку перевидавали кілька разів.
— Орест турбувався, щоб насамперед праця вийшла англійською. Хотів донести правду до іноземного читача. Бо тоді, напередодні незалежності, світу відкривалася Україна, — каже літературознавець Микола Жулинський. — В Україні про книжку Субтельного говорили всі. Він став символом історичної правди.
Субтельний, як і Михайло Грушевський, виводить історію України від Київської Русі. Вважає цей тисячолітній період неперервним процесом формування нашої державності. Важливою є сторінка Другої світової війни та боротьби ОУН-УПА за незалежність України. До нього ніхто такої правди не писав.
Коментарі