— Я погибаю, — плаче житомирянка 32-річна Ірина Добротна. — З нашої сім"ї хтось випиває всі соки. Щоб утримувати родину, працюю на двох роботах. Половина зарплати йде на їжу і ліки, половина — на бабок і циганок, щоб поставити чоловіка на ноги.
З Іриною зустрічаємося у столичному парку Шевченка.
— На місяць Петрові кращає, а потім він знову падає у напівкому. У нас хата спорна. У ній був приписаний мій покійний свекор, його сестра з Ужгорода і ми з Петром. П"ять років тому помер свекор. З Ужгорода прилетіла його сестра і почала хату ділити. То квартирантів нам підселить, то сама на місяць переїде. Немає від неї спасу. Хата наша вже кілька років як сама не своя. У ній одні сварки, посуда сама б"ється, вікна уночі гудуть, підлога скрипить. Боюся, що то якісь нечисті сили вночі приходять. Говорю тітці в очі, що вона — відьма. А вона мені: "Гроші віддай і будеш спати спокійно". Вимагає від нас 10 тисяч доларів.
Ірина витягає з рудої шкіряної сумочки замотані у файл оголошення про прийоми цілителів.
— Петро тямущий у мене. Працював на будівництві. Тепер в одній будівельній компанії менеджером. Завжди гроші додому приносив, а тепер ледь сам приходить. Не п"є горілки, не наркоман, але ледь у двері попадає. Немов хтось ним водить. За рік скинув 20 кілограм. Мені страшно його обіймати.
— Місяцями не виходить на роботу, бо не може піднятися з ліжка, щоб навіть на кухню пройти. Годую його з ложечки. Їздили в лікарню. Лікарі кажуть, що здоровий. А він удома тільки на ліжку лежить. Йому весь час холодно. А буває, що на тиждень засинає. Немов у кому впадає. Не їсть і не п"є. Я його розбуджу поїсти, а він відкриває очі й питає: "Хто ти?"
Гортає газетні вирізки, розповідає про кожного цілителя й віщуна.
— Баба Ганя говорила, що поможе. Двічі до неї їздили. Вдруге сказала, що її сили замало. Валентина розповіла, що у нас по вуглах хати й під порогом щось закопане. Отець Олег, — показує на чорно-біле фото чоловіка у рясі, — їздив нам хату святити. Після того півроку жили добре. Потім знову почалося. До Олени ходили тижня зо два тому, — на вирваній сторінці з журналу 30-річна жінка, на шиї — амулет у вигляді сонця. — Вона каже, що на подвір"ї в мене земля з кладовища лежить, що дохлі жаби закопані у саду. На вухо шепнула: "Доки з хати тої не виїдете, ніхто не поможе. Тікайте, там за ваш упокій правиться".
3 
1
Коментарі