— "Газету по-українськи" вперше побачила на нашому поштовому відділенні. Принесла додому, почитали з чоловіком. Сподобалася обом, почали передплачувати, — каже 42-річна Інна ПАВЛУСЬ із села Несвіч Луцького району на Волині.
Вона відправила копію передплатної квитанції на адресу редакції і виграла 250 грн.
— Я народилася в селищі Білогір'я на Хмельниччині, — говорить Інна Миколаївна. — Була в батьків пізньою дитиною. Брат Ігор за мене старший на 18 років. Він у нас військовий пенсіонер. Живе на Курильських островах. Татові, коли я народилася, було 47. Робив у шахті на Донбасі, вийшов на пенсію. Мама мене народила в 42 роки. Дуже рада, що я в неї є. Звати її Іраїда Трохимівна. Ім'я тепер рідкісне. Маму так назвали, бо вона народилася в день святої мучениці Іраїди. Зараз мамі 84. Живе сама. Я намагаюся в неї бувати щомісяця.
Закінчила Волинську духовну семінарію. Навчалася на регента-псаломника.
— Рішення про службу Богу прийшло до мене у 18 років, коли була в церкві, — розповідає Інна Павлусь. — Батьки до цього поставилися з розумінням. Керую церковним хором. Регент-псаломник має знати партію всіх голосів, щоб навчити хористів. У тому числі тенора і баса. В нашому хорі — 10 людей.
21 рік живе у шлюбі з Михайлом Михайловичем, 43 роки.
— З чоловіком познайомилися в церкві. Михайло працює водієм-механіком. За три місяці одружилися. Живемо біля його матері. Свекра вже немає. У нас троє дітей. Ганні 20 років, навчається в університеті. Сини ще школярі. Андрієві — 17 років, Степану — 15. Мешкаємо в приватному будинку, тримаємо велике господарство. Я у вільний час вишиваю та шию одяг для себе, — каже Інна Павлусь.
3 
1
Коментарі