58-річна Світлана Чочуа, директор грузинського ансамблю "Мамулі", кличе солістів — 24-річну Софіко та 22-річного Рамазі. На животі в нього поблискує кинджал. Дівчина складає руки замком, очі опускає. На голові в неї — фата.
— Бачите, які костюми, — хвалиться Світлана. — Так у нас одягаються на весілля.
Каже, що недавно президент Михаїл Саакашвілі виділив півтора мільйона доларів на одяг для фольклорних ансамблів. В Україні "Мамулі" гастролює місяць. Виступив і на сцені Львівської опери.
Рамазі розповідає, що танцює з шести років, але вчиться на юриста. Його батьки — артисти.
— Спочатку змушували, а потім сам захотів. Виконую трюки з кинджалами: кручуся, а тоді запускаю ножі в підлогу.
— А я закінчила медуніверситет, — озивається Софіко. — Шукаю роботу стоматолога. Запломбувати один зуб у нас коштує 20 доларів.
Світлана живе у Тбілісі з чоловіком і двома синами. Старший танцює, молодший — художник.
Танцює, але вчиться на юриста
— Російське телебачення передає, що в нас немає світла. Неправда! — обурюється. — Після трояндової революції електрику жодного разу не вимикали.
У Москві має двоюрідного брата:
— Виїхав з родиною ще перед революцією. Спочатку на заробітки, а потім залишився жити. Як совість має, то повернеться у Грузію.
Сміється, що недавно в Україні відчула, яка демократична Грузія:
— У Миколаєві хотіла переказати 200 доларів. У банку купу документів почали вимагати. А в Грузії за десять хвилин можна взяти кредит.
У гримерці Софіко одягає на голову круглу шапочку. Під неї чіпляє чотири довгі косички. Розповідає, що поселили їх у пансіонаті Львівської духовної семінарії.
— Перед вечерею всі спільно молилися. А потім накрили стіл, — розповідає вже у гримерці її подруга Рима. — Борщ, котлети по-київськи і... ті, у капусті закручені. Толма по-нашому.
Хтось підказує, що це — голубці. Усі кивають.
Розпитую про грузинські тости.
— Перше п"ємо за батьківщину і мир, — каже Софіко. — Далі — за любов і солодкі спогади. А коли розходимось — за ангелів-охоронців.
1 
1
Коментарі