Киянин 31-річний Сергій Жолудь півтора року тому переїхав у Австралію. Знімає житло неподалік Сіднею, працює на фермі. Доглядає за коровами та фруктовими деревами.
— До Майдану робив кур'єром по цигарках і спиртному. На той час отримував 15–20 тисяч гривень. Копили з жінкою на квартиру. Але на Майдані тесть був в епіцентрі подій. Осколок від гранати потрапив йому в око. Ми витратили 5 тисяч доларів на лікування, — розповідає Сергій Жолудь. — Тоді вперше заговорив, щоб поїхати на заробітки. Думав, Польща чи Німеччина. Хотів офіційну роботу. Пішов у фірму з працевлаштування. Сказав, хочу за два-три роки заробити на житло. Порадили їхати в Австралію. Бо там отримують 50 тисяч австралійських доларів на рік (950 тис. грн. — ГПУ). Якщо половину витрачатиму на житло, то решта залишатиметься.
За послуги агенції Сергій віддав $10 тис. Зняв їх із депозиту в банку. Цю суму з дружиною 31-річною Віталіною відкладали п'ять років.
— Навіть не можу передати, що тоді творилося вдома. Родичі відмовляли. А жінка казала, щоб їхав. Я сам вагався. Тут є дружина, друзі, а там я — ніхто, — продовжує. — Довго тривало оформлення документів. Подав їх у лютому, а на кінець травня ще нічого не було. Мав проблеми з офіційним оформленням, із роботодавцями. Мене перекидали з одного посольства на інше. Мовляв, австралійці нелояльно ставляться до українців. Змирився, що поїхати не вдасться. У липні зателефонували з агентства. Сказали, виїзд за тиждень. Попередили, що там зима.
Сергій зібрав у рюкзак зимову дублянку й тепле взуття.
— Приїхав, а тут плюс 17. Іноді холодає до 7 тепла. Але холодний вітер пронизує до кісток, — каже Сергій. — Власник ферми — англієць. Видав робочу форму. За умовами контракту, мав надати житло. Запропонував жити в дощаній коморі біля корівника. Є лише ліжко й вікно. Там смердить гімном. Ні душу, ні плити для приготування їжі немає. Згодом дізнався, мене на це місце взяли лише тому, що фермер скупий. І місцеві не йшли до нього.
Я знаю англійську. Але вона тут відрізняється. Австралійці скорочують та обривають слова. До того говору звик за півроку. Але досі не все розумію.
Сергій уранці видоює корів і стежить за охолодженням молока. Також працює в теплицях і в саду.
— За місяць зняв однокімнатну квартиру поблизу ферми. Плачу 17 тисяч доларів за рік. Живу сам, бо площа приміщення лише 12 "квадратів". Є пралка, велике ліжко, плита. В оренду входить уся плата, немає окремо комунальних. Тут відсутнє опалення. Взимку австралійці гріються пішими прогулянками. А в квартирах носять угги. Іноземці купують собі калорифери. Я такого поки не маю. Бо якщо вмикатиму, зросте квартплата.
Сергій знайшов друзів із України в церкві.
— Туди ходять більш як сотня українців. Познайомився з киянином, який працює в комп'ютерній сфері. Часто спілкуємося з ним телефоном або разом гуляємо містом. Пити спиртне, як в Україні, тут не прийнято. Чоловіки займаються спортом, серфінгом. Усі помішані на здоровому способі життя. Довелося кинути палити. Бо це дорого й не модно. Пачка цигарок коштує 25 доларів. За місяць раніше викурював 30 пачок. Тут докурив блок, який привіз із собою, і рік не палю.
Банани коштують 5 доларів за кілограм, м'ясо — 25. Якщо це перевести у співвідношенні до заробітку, то ціна нормальна. Немає деяких продуктів. Гречка є лише в аптеках і по 100 грамів. Вважають лікувальною. Порція коштує 20 доларів. Дешево можна купити курятину і фрукти. Наприкінці дня більшість із них продають зі знижкою. Тому на ринок я ходжу перед закриттям. Деякі фрукти дають на фермі, коли збираємо урожай. Іноді безкоштовно, а іноді їх вписують у зарплату. Тут їдять кенгурятину. На смак — щось середнє між м'ясом і рибою. Але з присмаком протухлого м'яса.
У австралійців немає обідньої перерви. Їдять уранці та ввечері.
— З собою носять перекуси. Це фруктові батончики чи бутерброди. Їжу можна придбати в місцевих кіосках. Її не так багато, як у Києві, й вона корисна. 2–3 долари коштує салат із овочів і вівсянка.
Отримуючи зарплату $50 тис. на рік, Сергій відклав $17 тис. (323 тис. грн. — ГПУ).
— Доведеться працювати не два роки, як планував, а три. Хочу одразу нормальну квартиру. З дружиною бажаємо мати трьох діток. Зараз планую перевестися на іншу ферму. Це зробити важко. Але я кілька разів спілкувався з постачальниками. Одному з них сподобалося, як працюю. Він веде перемовини з власником, щоб забрати мене. Там вища зарплатня та кращі умови. На фермі вирощують екзотичні фрукти.
2 
1