75-річні Людмила Мізяківська та Станіслав Банах із села Гонтівка Чернівецького району Вінниччини стали жити разом п'ять років тому. Вони — однокласники. Не бачилися 52 роки.
До 70 літ обоє овдовіли, мають дітей. У Людмили Трохимівни дві дочки: Галина, 52 роки, та Світлана, 48 років. У Станіслава Бенедиктовича — син 46-річний Артур.
Станіслав Банах працював учителем біології та хімії у сусідньому селі Мазурівка. Людмила Мізяківська викладала математику в одному з училищ Вінниці. П'ять років тому переїхала в Гонтівку.
— У школі мала бути зустріч однокласників. Домовились із Славіком зустрітися в його селі на базарі, щоб обговорити, хто кого з наших шукатиме. Запросив до себе. Йдемо, він узяв мене під руку, а у мене дрож по тілі. Кажу: пусти. Вдома пригостив пиріжками з ревенем. З'їла один, а він такий мені смачний. Хочу ще, а взяти соромлюся. Аж на вокзалі зізналася. Наступного ранку сапаю город, а він приїжджає з торбою пиріжків. За ніч напік. Так почали зустрічатися. А через два тижні дзвонить: я так більше не можу, беру своїх курчат і приїжджаю до тебе. Приїхав і залишився.
— Коли померла моя Таня, мені було 62 роки. Вирішив, що не буду більше ні з ким жити. Не хотів ще раз пережити втрату дорогої людини. Але як побачив Люсю, почуття спалахнули.
Станіслав Бенедиктович на подвір'ї насадив квітів, лікарських рослин.
Такий смачний. Хочу ще, а взяти соромлюся
— Мене травами вилікував. Серце боліло, депресія була після смерті чоловіка. Операцію на оці перенесла. Така досада, тоска. Думаю, нащо таке життя? Дзвоню старшій дочці Галі у Вінницю: приїжджай, візьми гроші на похорон. Написала список, що треба купити, де лежать хустки, кого пригласить, як мене треба похоронити. Визвала із Гнівані (містечко за 15 км від Вінниці. — "ГПУ") майстрів із виготовлення могильних пам'ятників. Хотіла замовити, щоб діти нічим не переймалися. Через три місяці знов дзвоню дочці: Галю, не приїжджай, я передумала помирати — заміж виходжу.
Подружжя живе у невеликій глиняній хаті. На столику лежать листівки, листи, газети, альбоми з фотографіями.
Станіслав Бенедиктович показує велику листівку, якою цього року вітав дружину з 8 Березня. Людмила Трохимівна виймає з конверта валентинки до Дня закоханих.
— 23 лютого пішов мій Славуня на пошту. А я поперед нього подзвонила туди й кажу поштарці: бери ручку і пиши телеграму. Прийде мій Славко, віддасиш. Він довго не міг уторопати, як це йому прийшла телеграма від мене, якщо я вдома. Але такий радий прийшов. Щоразу перевіряю, чи гарно він поголився: цілую в одну щоку, другу, а тоді в губи. Усім кажу: варто виходити заміж і в такому віці. У нас в обох були хороші відносини у перших сім'ях. Але зараз — зовсім інше.
— У молодості що? Повно роботи. Ми з дружиною обоє вчителювали. Віддавали себе роботі, а тепер віддаємо одне одному, — каже Станіслав Банах. — Поїли — лягли відпочити, пісень українських співаємо. Потім вмикаємо музику і танцюємо.
Діти не заперечували проти рішення батьків жити разом. Людмила Мізяківська та Станіслав Банах офіційно не розписані.
Плюси і мінуси зрілих шлюбів
Плюси:
— є досвід спілкування з протилежною статтю — людина точно знає, кого хоче і кого не хоче бачити поруч;
— є розуміння, що не треба нікого "ламати" під себе;
— людина у зрілому віці зазвичай має житло, машину, роботу. Тому не залежить від іншого;
— спокійний секс;
— дорослі діти не потребують постійної уваги;
— обоє розуміють, що шлюб — це постійна праця.
Мінуси:
— важко "притиратися". Адже до спільного життя кожен прийшов зі своїм мішком звичок та душевних трагедій;
— додається домашньої роботи;
— більше уваги треба приділяти іншому, вислуховувати історії про болячки й ліки.
7 
35413
Коментарі