60-річна Галина Черкасова із Черкас кілька місяців не погоджувалася на зустріч. Раптом зателефонувала.
— Чоловік проти, але склалася така ситуація, що без добрих людей не обійтися, — ніяковіє Галина Олексіївна. — Онук Нікіта має їхати в Барселону. Після змагань у Ялті його включили до складу збірної України із сучасних танців. На поїздку у травні потрібно здати 600 євро. Назбирати таку суму нам не під силу.
Галина із на десять років старшим за неї чоловіком Леонідом виховують 12-річних онуків-двійнят Микиту та Дарину. Батьки відмовилися від дітей, коли їм було рік і чотири місяці.
— Ми раніше жили в Росії. Чоловік був військовим. Після відставки йому в Черкасах дали квартиру, — Із Черкасовою зустрічаємося у приміщенні танцювального клубу "Ровесник". — Маємо двох синів і доньку. Старший Ігор, батько онуків, одружився у Пітері. Жив із невісткою Юлією в інститутському гуртожитку. Народження двійнят радості їм не принесло. Під час пологів Нікіта і Даша отримали черепно-мозкові травми. Дівчинку з лікарні виписали через місяць, а хлопчик лежав іще стільки.
Дарина і Микита виходять із танцкласу.
— Юля до дітей ходила всього кілька разів. Вона любила випити. Сина з сім"єю з гуртожитку мали виселити. У них там 9-метрова кімната, повернутися ніде. Переїхали до нас. Я почала дітей загартовувати, купала у травах, щоранку бігала по козине молоко, бо в Юлі грудне пропало. Через місяць невістка сказала, що поїхала до рідні, а сама втекла погуляти. Олег винайняв у Черкасах квартиру, за місяць невістка знову поїхала від дітей. Син подзвонив, щоби забрали дітей, бо пропадуть. Я задля онуків пішла зі школи, де математики вчила. До трьох років із чоловіком спали по кілька годин. Коли дітям було по 5 років, Юля померла. Ігор пішов у якусь секту й виїхав у Сибір.
Галину Черкасову онуки називають мамою.
— Я їх не вчила і не заставляла. Біля нас із чоловіком усе життя було по троє дітей. Коли народився Ігор, загинула в аварії чоловікова сестра, і ми забрали до себе двох племінниць. Коли вони виросли, народилися донька Женя і син Олег. Коли взяли онуків до себе, Олежці було 6 років. Він для Нікіти і Даші як батько і брат. Його у дворі називали "хлопчик з двійнятами".
Черкасовим приносять пенсії, по втраті годувальника на двох дітей отримують 1200 грн.
— На 4 червня 1996 року — коли онуки народилися — мені призначили операцію на грудях, бо рак. Але щось мене підштовхнуло відмовитися. Удома почала обливатися холодною водою, їла лише овочі, фрукти і крупи. Хвороба відступила. Пізніше зрозуміла: тоді Бог дав знак, що повинна жити.
2 
1
Коментарі