Середа, 30 квітня 2008 07:11

Галина Сомська лікує худобу по телефону

Автор: фото: Микола КОМАРОВСЬКИЙ
  Колишня ветеринарка Галина Сомська з села Майдан Ковельського району Волині дає телефонні консультації на лаві на своєму обійсті
Колишня ветеринарка Галина Сомська з села Майдан Ковельського району Волині дає телефонні консультації на лаві на своєму обійсті

Колишня ветеринарка Галина Сомська, 82 роки, із села Майдан Ковельського району Волині лікує худобу по телефону. Їй дзвонять на стаціонарний, мобільний і радіотелефон.

— Несила вже ходити по людях, — зітхає Галина Назарівна. Вона сидить на ґанку в квітчастій хустині та сірій фуфайці. Поряд два ціпки: торік жінці прооперували ноги. — Недавно лічила сусідську кобилу. Вона лежить, а я не можу на коліна стати — ноги не гнуться. То хазяїн мені соломи підстелив, щоби лежачи вколола антибіотик.

Хата Сомських стоїть край села. Чоловік ветеринарки 82-річний Володимир — інвалід першої групи, повернувся із фронту з простреленими ногами. За батьками доглядає молодша донька Раїса, 47 років. Старша 54-річна Алла та син Юрій, 52 роки, живуть у Ковелі.

На столику дзвонить мобільний.

— Хто то є? Ти, Марюся? Що сі стало? — важко дихає в трубку Галина Сомська. — Поросє? Напевно, хворе на рожу. Ото слухай, що робити. Три рази на день давай пеніцилін і раз біцилін.

Іноді проводить по телефону нескладні операції. Підказує, де і який розріз зробити, що масажувати тваринам.

— Як не допоможу, то буду винувата в загибелі худобини, — пояснює.

Жителі Майдана жартома називають жінку "доктором Айболітом", а її обійстя — безплатною ветеринарною клінікою. У селі є молодий фахівець, але за звичкою всі йдуть до баби Галі. Вона працює тут із 1946 року.

— Має особливий підхід до худоби. Тварина її не боїться, підпускає і на очах здоровшає, — зауважує сільський голова Валентина Доменюк, 40 років.

Під час Другої світової війни Сомську вивезли на примусові роботи до Німеччини. Працювала на металургійному заводі в Баден Мельбурзі. Коли повернулася до України, в Таращі вивчилася на ветеринара. Поїхала працювати до двоюрідного брата на Волинь. У Майдані обслуговувала сім довколишніх сіл. На виклики їздила возом або велосипедом, іноді йшла пішки. Часто мерзла в полі під час хуртовин. Утікала від вовків, ночувала на закинутих лісових хуторах.

Поросє? Напевно, хворе на рожу. Ото слухай, що робити

— Худоба масово хворіла на сказ і ящур, — згадує Галина Назарівна. — Бувало, усі корови та коні по селах вимирали. Нині щось подібне з лейкозом корів. Нема на нього управи.

Із майбутнім чоловіком познайомилася 1949-го. У колгоспі ім. Мічуріна Сомський працював комірником.

— Галя почот у селі мала, — каже він про дружину.

Жінка має медаль "Ветеран праці", відзнаку "Ударник 10-ї п"ятирічки". Отримує понад 600 грн пенсії. За лікування худоби грошей не бере.

— Як вийшла на пенсію, думала покинути ветеринарію, — ділиться. — Хотіла внуків глядіти. Але де там! Стало зле без роботи, рішила далі помагати людям.

Біля хвіртки тупцює дівчина, щось сховала під курткою. Ветеринарка гукає гостю.

— Нє, баба Галя, я пізніше зайду, — соромиться та чужих людей. Потім виймає з-під куртки сіру кішку.

— Машка їсти не хоче, тільки лежить на веранді, — розказує.

Галина Назарівна оглядає тварину. Мацає живіт. Зазирає на піднебіння.

— Лишай, — господиня бере ціпки в руки, підводиться зі стільця і йде до хати по ліки.

— Усі сюди ходять, до баби Галі, — пояснює 12-річна Оленка Павлюк. — Вона мені пса вилічила за один день.

Дзвонить телефон. Син Юрій розпитує матір про здоров"я. Він пенсіонер, ліквідовував аварію на Чорнобильській атомній станції. Обіцяє привезти трьох онуків на вихідні.

— Хай-но вони ще котів-собак понавозять, буде бабі чим зайнятися, — каже з порогу Володимир.

У Сомських п"ятеро онуків. Ніхто не став ветеринаром.

— Молоді не хочуть у гноївці вимазуватися, — говорить жінка, спроваджуючи "ГПУ" до брами. На вході розминаємося з бородатим літнім чоловіком. Він тягне на мотузці чорну козу. Каже, що не має телефону.

1925, 27 серпня — Галина Єжель народилася в с. Кислівка Таращанського р-ну на Київщині
1942 — потрапила на примусові роботи до німецького Баден Мельбурга
1946 — вивчилася на ветеринара в Таращанському технікумі
1950 — одружилася з Володимиром Сомським
1953 — народила доньку Аллу; 1956-го — сина Юрія, 1960-го — Раїсу
1985 — вийшла на пенсію, почала безплатно лікувати худобу
2003 — прооперували хворі ноги; дала першу телефонну консультацію

Зараз ви читаєте новину «Галина Сомська лікує худобу по телефону». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода