70-річна Галина Сандулова 37 років працювала водієм приміського автобуса в райцентрі Калинівка на Вінниччині. Коли перевели в табельниці, жінка домоглася в заступника міністра транспорту УРСР Сергія Кіщинського поновлення на старому місці.
Галина Григорівна живе з сином та невісткою в Калинівці.
— Увесь вік роки до пенсії складала. А воно 470 гривень вийшло, — скаржиться жінка. — На курси водітелів із подругою Тамарою пішли. Молоді були, після школи в ланці робили. Так хотіли вирватися в город. Курси платні оказалися. Тамара бідніша була — не пішла, а я вступила.
Жінка зачиняє двері в кухню, де невістка готує обід. Інші, що ведуть на подвір"я, завішує шерстяною ковдрою, щоб не дуло.
— Одна дівка на шість груп хлопців була, — пригадує. — Замість того, щоб посигналити, висунулася з вікна машини і кричу: "Тікайте, тьотю, бо я їду!". Хлопці мене цими словами довго потім дражнили.
Від сміху в жінки з"являються сльози. Вона втирає їх тремтячою рукою.
— Після автошколи ой як не хотілося у колгосп вертатися! Прийшла до Калинівського автопарку і прошу — візьміть на роботу. Начальник не дуже хтів дівку. Дав мені грузовик ГАЗ-51 номер 22413, — без запинки видає господиня. — А він поломаний. Думав, що я його більше ремонтувати буду, ніж їздити. Я відремонтувала й більше всіх буряка возила. По 12 ходок на день робила.
До хати заходить 36-річний син Юрій. Каже, що збирається до Вінниці на роботу. Він таксист.
— Як малим був, мама з садіка на автобусі забирала. Всі діти завідували, — кладе руку матері на плече.
Іде мити машину. Мати зітхає.
Всі солдати з часті під Калинівкою на мене заглядалися
— У мене четверо синів було — Валера, Серьожа, Юра та Міша. Сергій загинув у армії. Поліз у казан із квашеною капустою витягати солдата, який впав туди. Умерли обидва. 49-річний Валєра живе в Росії, воєнний. Юра — таксіст, а Міша — мастєр по газу. Всі водять машину, батько навчив, Юрій Григорович. Він водітелєм на дальніх рейсах був. Помер вісім років тому. До "золотої свадьби" не дожив. Попросив "золоту свадьбу" на 40 років справити.
Мої батьки Юру несерйозним щитали. Мама казала: "Він тебе доведе до млина, та й покине, будеш сама". Ми з ним пішли в сєльсовєт і розписалися. Я в білому платті була й чорних кирзових чоботях. Мама напекла в лушпинні бараболі, відкрила квашених огірків. Так і відпразнували — розповідає Сандулова.
— Добрий був дід, тільки тяжко ревнивий. А я дівка видна була. Всі солдати з часті під Калинівкою заглядалися. Ну, пошуткую з ким у автобусі. Додому прийду, а він зустрічає, — Галина Григорівна ставить руки в боки й супить брови. — "До кого сміялася?". Деколи й бити хтів. Тільки ж я не слабачка була, могла і здачу дати.
Юрій носить через веранду з кухні теплу воду, щоб помити своє таксі. Мати щоразу проводжає його поглядом. Просить не скинути ковдру, почеплену над дверима.
— Чоловік захтів машину купляти. Взяли "Жигулі-Пікап". Вони Міші дісталися. По сей день їх ремонтує, — показує на закритий гараж, де стоїть старий автомобіль. — Я ж то знаю, що вони своє від"їздили.
Приносить на веранду гарячий чай у великих кружках і тарілку з млинцями.
— Це плюшки солодкі до чаю. Я для них третю часть дрожжів із водою розвожу. Муку й сахар кидаю, щоб зійшло. Три рази треба, щоб воно сходило, тоді пухкі виходять. Ох і готовила я в молодості! З м"яса що хоч тобі зроблю. На всі свадьби приглашали кухаркою, до начальства в особенності.
Бере холодний млинець. Тарілку ставить на підвіконня.
— Раз тільки з начальством не поладила. Коли зробили мене з водітеля табельщицею. Бач, не женська це робота — автобуси водити. Я поїхала до замміністра в Київ, про свою біду розказала. До Калинівки вернутися не встигла, як мому начальству вже дали джосу.
Через веранду до кухні йде дружина Юрія. Галина Григорівна вмовкає. Коли та закриває двері, хитає головою:
— Не заговорить лишній раз, не спитає. Це вже, видно, старість, коли нікому не треба.
1937, 21 вересня — Галина Яремчук народилася в с. Комунарівка Калинівського району на Вінниччині
1954 — закінчила 4-місячні курси водіїв
1956 — одружилася з водієм-далекобійником Юрієм Сандуловим
1958 — народився син Валерій; нині — військовослужбовець у Росії
1962 — поряд із автобусом Галини Георгіївни впав учбовий літак, доправляла постраждалих до лікарні
1963 — народився син Сергій; 20-річним загинув у армії
1971 — народився син Юрій, нині — таксист у Вінниці; за шість років з"явився на світ Михайло, нині — газовик у Калинівці
1975 — купили "жигулі"
1996 — на 40 років подружнього життя зіграли "золоте весілля"
1999 — помер чоловік
2 
1
Коментарі