Ніч. В ангарі Національного авіаційного університету в Києві гурт "Мандри" знімає кліп. Пісня називається "Любов".
На залізних дверях ангару напис: "Шановні студенти! Не шукайте в ангарі викладачів, тільки на кафедрі!". Усередині стоять вантажівка, розібрана кабінка льотчика, гелікоптер і літак "Ту-154". На його крилі зручно вмостилися троє молодиків у яскравих комбінезонах. Двоє — з гітарами, один — за ударною установкою. Усі в костюмах льотчиків, 33-річний Фома — у помаранчевому. Решта знімальної групи в шапках і рукавицях: у приміщенні холодно.
Низький хлопчина розпалює внизу якусь шайбу. Вона швидко пускає їдкий дим. Пропелер розганяє клуби по ангару. Тепер виглядає так, ніби літак — у небі.
Режисер Юрій Морозов — у джинсах, теплій синій куртці з хутром на каптурі. До грудей притискає білий пластмасовий рупор.
— У літаку буде нічний клуб і дискотека, — пояснює задум. — На вечірку зберуться чорношкірі, японці, азербайджанці, індійці... Головна ідея — рівність, дружба, братерство, — сміється. — А коли вийде кліп, не скажу: не люблю загадувати наперед.
Суму, в яку "Мандрам" обійшлася оренда літака й довжелезного ангара, режисер теж не називає.
Неподалік походжає коренастий японець із чашкою чаю.
— О, "Газета по-українськи", — з ледь помітним акцентом вигукує представник Країни Вранішнього Сонця. — Я читаю вас. Я — Хітосу, мені 38, вчуся в лінгвістичному університеті... Сюди прийшов, бо гроші потрібні. Тільки мало платять, але "Мандри" класні. Я гратиму самого себе — японця в кімоно.
Фома на краю крила теж п"є гарячий чай із пластикового стаканчика.
Ми граємо міні-гарем
— Співаємо в льотчицьких комбінезонах, з гітарами в руках і 40-кілограмовим парашутом за спиною, — розповідає трохи стомлено. — Ой, Дімич, ти справжній друг! — радісно гукає хлопцеві, який несе тацю з бутербродами з ковбасою.
Але поїсти помаранчевому Фомі не дають: режисер велить встати — зйомки продовжуються.
У кабіні пілота хлопці влаштували собі гримерку.
— Я — Мондат Джон, мені 24, — представляється афроамериканець. — На зйомки запросили друзі — гурт "Чорнобривці". Я й сам граю негритянську музику. А рок мені, якщо чесно, не дуже. Закінчив у Сімферополі суднобудівний, а працювати поїду додому, в Нігерію.
Українку грає подруга Фоми Олександра Долженко, 19 років, — студентка торговельного інституту. Вона у гарненьких вишиванці та киптарику. Неподалік високий голомозий хлопець із тоненькою косичкою на потилиці. Обличчя його розписане білими смугами.
— Це називається дхоти і чадар, — показує вбрання 27-річного Дмитра його супутниця.
22-річна дівчина, вбрана як кришнаїтка, називається Ліною Мелиховою. Обоє працюють в етномагазині. Темно-зелену п"ятиметрову спідницю, що огортається навколо тіла й тримається на єдиному вузлику, дівчина називає "сарі". Обличчя продавщиці прикрашають блискучі наліпки, у волоссі — намисто з білих перлин.
27-річна Ірина Султанова грає східну красуню.
— Я — кума перкусіоніста "Мандрів", Салмана, — усміхається Іра. Вона вбрана як героїня "1000 й однієї ночі". — А оця мала, — показує на дівчинку з розпущеним чорним волоссям, — його 9-річна дочка Маріам. Ми граємо велику східну родину, міні-гарем. Буде ще одна — молодша — дружина. Колись я вже знімалася в "Мандрів" — у "Русалці". Тоді була осінь, і довелося купатися в озері з крижаною водою.
Жоден із акторів не зміг пояснити, куди ж за сюжетом летить "Ту-154". Зйомки тривали з вечора до 11-ї ранку.
2 
1
Коментарі