У помешканні львівської письменниці 52-річної Єви Гати (справжнє ім"я Ольга Коссак) живуть привиди.

— Наша квартира на першому поверсі багатоповерхівки по вулиці Тарнавського у центрі Львова, — розповідає вона на книжковому ярмарку "Медвін". Тут презентує свою п"яту книжку "Три чесноти, або Казка про оріхалк". — Квартиру дали моїй бабусі ще 1937 року. Вона була примадонною у Варшавській та Краківській операх, а її чоловік працював з авіаконструктором Ігорем Сікорським. У нових мешканців будинку постійно трапляються проблеми, сварки. Вони поживуть кілька місяців і шукають нове житло. Виїдуть — і знову в них усе нормально.

Каже, примари роблять дрібні капості.

— Капці крадуть. Уночі в коридорі чути, як вони шльопають ногами. Раз одного бачила. Шукала окуляри і ніяк не могла знайти. Мене наче щось підвело до серванта, я поставила порожню склянку догори дном.  Потім лягла, а мене щось ізсередини мучить. Зрозуміла, що під склянкою сидить привид. Кажу йому: "Ще раз таке зробиш — увесь час тут сидітимеш". Пішла і лягла в ліжко. Крізь сон бачу: підходить до мене  один — високий, худий, із білою шерстю на тілі — й протягує руку з окулярами. Уранці знайшла їх у кишені халата. Називаю його Серденько, інші імен не мають.

Примари мучать чорного Євиного кота.

— Щовечора його сідлають. Кіт і так і сяк крутиться, щоб їх зі спини поскидати. Лапами тріпає, хвоста ловить. Залізе під диван, спину чухає, тоді вони з нього злазять. Як сильно допечуть, кличу свого товариша Валерія. Він доктор наук і професор, має дозвіл від церкви на виселення привидів. Я від природи руда і маю багато веснянок, таких людей привиди люблять, — гладить рукою світле фарбоване волосся. — А Валерія вони бояться.

Примари мучать чорного кота

Ольга Коссак викладає прикладну математику в Львівському університеті ім. Франка. Узяла собі псевдонім Єва Гата 2007-го.

— Доти написала багато підручників. Не хотіла, щоб це ім"я стояло і під художніми книжками. Єва — це перша жінка, а гата з грецької — кішка, найвільніша з усіх тварин.

У творах описує історії, які траплялися з нею або знайомими. П"ять років тому Єву пограбували.

— Увечері мою сумку вихопив якийсь бандит. У ній були лекції з механіки суцільного середовища, мобілка, залишки парфумів і губна помада. Гроші я забула вдома. Подумала, що грабіжник сумку десь викинув, пішла із синами її шукати. Бачу — він за рогом продає мою мобілку якійсь жінці. Я почала кричати, злодій віддав мені лекції, а за телефон попросив 20 гривень. Кажу: "Пішли до мене додому — почекаєш унизу, а я винесу тобі гроші". Він боявся, що викличу міліцію, але пішов. Як винесла гроші, сказав: "Ось така жінка повинна стати мером міста. Бо вміє виконувати обіцянки".

Ольга має синів — програміста 28-річного Владислава й архітектора Маркіяна, 22 роки. А ще онуку 3-річну Соломію.

— Онучка дуже любить слухати музику. Як почне вередувати, я її саджу в машину і вмикаю барокові опери. Вона зразу заспокоюється і слухає з розкритим ротом.

×