Лікар 47-річний Василь Пословський із міста Славута на Хмельниччині три місяці товаришує з місцевим дільничним Олександром Полішуком, 22 роки.
31 березня вони разом упіймали квартирного крадія. Медик повертався з нічного чергування зі Славутської районної лікарні. Добирався пішки. Неподалік домівки почув постріли.
— Я колишній військовий, тож одразу розпізнав пістолетний постріл, — розповідає Василь Никонович. — А за кілька секунд засумнівався. Подумав, може, вранці хто петарду кинув. Потім вистрілили ще раз. Дивлюся, біжить здоровий мужик, а за ним молоденький міліціонер із пістолетом.
Уранці того дня до чергової частини Славутського райвідділу міліції зателефонував пенсіонер. Розповів, що до його квартири ламають замок невідомі.
— Було десь пів на десяту ранку, — розповідає Олександр Поліщук. — Іще всі сонні. Тільки під'їжджаємо до будинку, з под'єзда виходять двоє кавказької національності. І спокійно так. Один у костюмчику, з папочкою. Інший теж культурно одягнений. Водій крикнув до них. Вони тікати.
За кількадесят метрів утікачі розділилися.
— Дізнавач побіг за тим, що поменше, а мені нічого не лишалося, як бігти за здоровим, — продовжує Олександр. — Я кричав: "Стоять!" Витяг пістолета, вистрілив угору. По ногах стріляти боявся. Між нами відстань була метрів із 50. А з мене такий стрілець. А ще на ходу. Або промажу, або в спину. То доганяв.
За 300 м від будинку втікача перепинив Василь Пословський.
— Ось тут це було, — показує рукою на кут одного з гаражів. — Я хоч боротьбою займався, а він на півголови вищий за мене і крупніший. Стали шарпатися. Тут підбігає міліціонер.
Затриманого відвезли до відділку.
— Грабіжником виявився житель Грузії 25-річний Заза Дзаганія. Вони у Славуті обкрадали квартири. Розповів, що живе в Одесі. У цивільному шлюбі з українкою.
— Ми коли боролися, він схопив кусок шиферини і два рази вдарив мене. Розрізав до крові. Увечері ще жінка сварилася. А після школи приходить молодший син і питає: "Папа, а правда, що ти затримав злочинця?" Це все бачила мама його однокласника. Коли ми боролися, всього за кілька метрів у стороні стояли двоє дорослих чоловіків. Коли здорованя вже погрузили, один мені каже: "Якби не спина, я б тоді допоміг".
Василь Никонович два роки тому звільнився з військової служби у чині підполковника. Доти працював хірургом у військовому госпіталі. Під час служби побував у Лівії, Іраку та на Кубі.
— Куба — країна бідна, тож там часто стаються квартирні пограбування. Ми жили на квартирі. Уночі проснувся від шуму в сусідньому будинку. Дивлюся, а на балконі другого поверху сидять двоє. Я вибіг, одного наздогнав і відвів у комендатуру.
У медика троє синів. Старший 24-річний Юрій навчається у Києві, 16-річний Олександр і Максим, 12 років, ходять до школи. Дружина Валентина працює у лікарні гінекологом.
3 
1
Коментарі
1