
— Прожили с мужем месяц, и он меня бросил. Уехал в Якутию, — каже 27-річна Єлизавета Шапошник із міста Дружківка на Донеччині. З грудня минулого року хвора на ДЦП жінка була волонтером Майдану. У квітні познайомилася з 31-річним Віталієм Поповим із Якутії. За місяць побралися.
Програміст Віталій планував зустріти Новий рік у Києві й повернутися додому. Та після візиту на Майдан залишився.
— Познайомилися на спецзавданні — мали стежити за чоловіком, який міг бути шпигуном, — говорить Єлизавета телефоном. — Віталій розказав, що знав мене заочно. Мав навіть архів відео з моїми інтерв'ю. Виявився сором'язливим і боявся сказати про почуття. Я не хотіла, щоб він їхав з України, тому запропонувала побратися.
Весілля відсвяткували на Майдані.
— Спочатку жили душа в душу. А наприкінці червня Віталик заявив, що хоче повернутися додому. Мене не запрошував. Сказав, у нас немає нічого спільного і краще розійтися. Думаю, просто розлюбив мене. У мене почуття ще залишилися. На розлучення подаватиму, коли в Україні стане спокійно.
Єлизавета народилася в Росії. Мати — росіянка, батько — українець. 3-річною з ними переїхала в Україну. Після Майдану два місяці жила в Тернополі.
— Там виділили тимчасову кімнату в гуртожитку. Я влаштувалася продавцем косметики на ринку. Знайшла чимало друзів. Дівчата з місцевого "Правого сектору" часто запрошували на прогулянки і влаштовували екскурсії.
У вересні поїхала в Щастя на Луганщині до наших хлопців. Прибираю, готую. Під час обстрілів допомагала робити перев'язки пораненим. Живу в сільській хатинці. Разом зі мною — ще кілька десятків хлопців і дівчат.
Із батьками Єлизавета стосунків не підтримує після того, як поїхала на Майдан.
— По телефону розмовляли лише раз. Знову почали говорити, що Росія все правильно робить. За мене не переживають. Звикли, що я самостійна. До Дружківки повертатися не хочу. 10 років мала там кімнату в гуртожитку. А недавно дізналася, що мене звідти виписують. Усе там почистили й вивезли. Були дві шафи з одягом, комп'ютер, телевізор, DVD-програвач, акустична система, два килими й ліжко.
Коментарі
1