"Невезучая и несчастливая я по жизни, — пише киянка Людмила. — В 30 лет встретила человека, думала, что вот оно, мое долгожданное счастье. Родила сына, и муж резко изменился. Даже сам говорит, что не знает, что с ним творится. Ушел к другой, оставив меня с ребенком. Затем просил простить, дать шанс вернуться в семью. Но через неделю снова ушел к ней. Жаль ребенка, он так ждал папу. Что думать — это такая моя судьба или это порча или проклятье на мне?"
На жаль, у вас є все: і прокляття, і порча. Треба знімати порчі і з вас і, особливо, з вашого чоловіка.
"Моє покоління росло, вчилося і працювало в ті часи, коли не заведено було вірити ні в Бога, ні в нечисту силу. А з роками приходять роздуми. Прийшли вони й до мене, — це лист-сповідь про нещасливу долю Ольги Іванівни з Хмельниччини. — Біжить 50-й рік, як вийшла заміж. Свекри мої мене не хотіли. Свекруха, як заведено, познімала моє весільне вбрання, сховала його в скриню. На другий день моя сестра забрала все те додому, але серед речей не виявилося зеленого віночка з барвінку.
Пройшов час, і вийшло на люди, що свекруха разом із сусідкою, яка чомусь ворогувала з моїми батьками, їздили в Молдову до чаклунки. І коли поверталися назад, опустили мій віночок у Дністер? От уже доживаємо разом п"ятий десяток, а живемо, як кіт із собакою. Живемо з обов"язку, без любові, без пошани.
У частих хворобах виросли діти. Дочка до університету вступила з четвертого разу, син — із третього. Дочка вийшла заміж за офіцера-"афганця", народила сина та дочку, але життя стало пеклом. Втекла з дітьми з київської квартири до нас.
Син закінчив інститут, відслужив в армії. Ще до армії дружив із дівчиною, потім щось не поладили. Він не захотів із нею одружуватись і її бабка (вона вважається ворожкою) сказала: "Він тоді ожениться, як в мене волосся на долоні виросте". І правда, дівчат мав, але не оженився.
І ось одного разу нам подзвонили, що в гуртожитку вночі він помер?"
Шановна Ольго Іванівно, судячи з листа, ви і ваші діти відпрацьовуєте родове прокляття. У таких випадках людина завжди має вибір як вчинити: чи розлучитися і бути одному, чи жити самотнім удвох без любові й поваги. І народжувати дітей, зачатих без кохання, передаючи їм енергетичну програму роду. Кожен представник роду чи відпрацьовує свої або чужі гріхи, чи грішить сам, ускладнюючи програму роду. Тобто ми самі робимо своє і програмуємо або ускладнюємо життя своїх нащадків.
Мати розуміла, що донька руйнує чужу родину
Наприклад, на сеанс із корекції біоенергоінформаційної системи прийшли троє: відомий митець, його юна кохана і її мати. У нього двоє дітей і дружина. Але молодість, врода і бажання вирватися з сірого середовища свого життя робили Ірину неперевершеною. Поступово вона стала йому необхідна, як повітря. Він, як батько (Ірину ростили мама і бабуся), дбав про її освіту, здоров"я і сценічне ім"я. Власні діти поступово стали байдужі, і врешті-решт він розлучився з дружиною.
Мати Ірини в цей час нарешті зустріла свою долю. Її обранець теж був самотнім і виростив дитину. Ці люди вистраждали своє щастя.
Жінка заплющила очі на корисливе підґрунтя флірту дочки. Мати розуміла, що та руйнує чужу родину — так, як колись зруйнували її сім"ю. Але не зупинила дочку тоді, коли ще було не пізно. Навпаки, підтримувала її.
Ішов час, Ірина таки одружилася з маестро. А от шлюб її мами з коханим розбився невідомо чому напередодні його реєстрації. Жінка сиділа на прийомі вся чорна від горя і порч. Порчі замовила мати її коханого. Старенька була не проти їхніх стосунків, доки вони просто зустрічалися. Але тільки-но зайшла мова про одруження, вона запротестувала. Адже тоді, міркувала бабуся, її син не буде так, як зараз, піклуватися про неї.
— Ви пам"ятаєте, як ваша Ірина закохувала в себе літнього відомого чоловіка? Це для неї був щасливий квиток. Ви пройшли самотність і розуміли ситуацію, але нічого не зробили, щоб зупинити доньку. Хоча це було можливо? А зараз зруйновано ваше життя — теж із корисливих міркувань. Тим часом у вашої Ірини вже народилася донька. Що чекає на неї?
Від редакції. Якщо з вами або з вашими рідними, знайомими траплялися подібні випадки, якщо вас щось турбує, напишіть про це в редакцію "Газети по-українськи".
Наталія Сапа порадить, як вам бути.
3 
1
Коментарі