Прізвище 44-річного Євгена Малухи широкому загалу не відоме. А от голос... І "Сімпсони", і волохатий прибулець Альф розмовляють саме його, Євгеновим, голосом. А ще він знімається у серіалах і викладає сценічну мову в інституті ім. Карпенка-Карого — закладі, який колись закінчив сам.
Зустріч Малуха призначив у студії "Пілот" у суботу, на 13.00. Мовляв, хоче виспатися. Опівдні про всяк випадок зробила контрольний дзвінок — він іще був у ліжку: солодко позіхав у слухавку.
О 14.20 до мене підійшов бородань у темній куртці та в"язаній шапочці.
— Пробки на дорогах, — пояснив своє запізнення Малуха. — Я на маршрутці добирався. Чого дивуєтеся? З бороди? Мені просто ліньки голитися. Я недавно ще й лисим був, — засміявся він. — А це вам винагорода за чекання, — із внутрішньої кишені він дістав 25-сантиметрову шоколадку з горіхами. — Насправді тому й спізнився, що її купував, — зізнався Євген, наповнюючи в автоматі чашечки розчинною кавою.
Завжди їздите у громадському транспорті?
От би познайомитися, щоб потім одружитися!
— Не маю грошей на машину, — відповів просто, знімаючи куртку. Високий, худорлявий, він був у коричневому гольфі, синьому реглані та джинсах. — Із механікою я не дружу. Треба — брат підвезе. Хоча в сім"ї є реліквія — старий "ВАЗ" 1979 року.
Використовуєте "голос Альфа" у громадських місцях?
— Ну, — гучно розсміявся Малуха, — буває. Тільки не в транспорті, а в кафе. Кажу: "Дайте мені чашечку кавки, будь ласка. І чогось солоденького", — раптом звучить до болю знайомий тембр кудлатого прибульця. — Офіціантка остовпіє і згадує, де вона це чула. Іноді просять автографи.
Харчуєтесь у забігайлівках?
— Я невибагливий. На примхи нема часу. Консультую ді-джеїв-новачків на "Мюзік радіо", "Хіт ФМ", "Ностальжі", на "Мелодії" та "Нашому радіо". Раз на рік знімаюся у серіалах. За це добре платять. І зі студентами в театральному багато мороки, — поскріб він бороду. — Сім"я ображається. Друзям телефоную рідко. Ех, якби як раніше — просидіти ніч за чаркою чаю! — зітхнув. — Пішли, я покурю, — Євген дістав із кишені пачку "Президента". На виході крадькома взяв зі столу охоронця календарики і запрошення на вечірку: — Люблю все халявне.
— Я почав про сім"ю? — перепитав він.— Одружений на актрисі Світлані Автуховій — країна має знати своїх героїв! Разом училися в інституті. Побачив її в коридорі й подумав: "От би познайомитись, щоб потім одружитися". А згодом читав про неї в газетах. Вона у ТЮГу грала, напросився туди на уривок. Через рік ми творчо одружилися. Синові Арсенію зараз 18. Страшенно хоче бути журналістом. Особливих грошей та зв"язків немає, тому сподіваюся на його розумну голову.
Чому з театру вас потягло "за кадр"?
— Сам не знаю, — театрально стенає плечима Малуха. — Коли я грав, то або театр закривався, або виставу відміняли. У спектаклі "Пеппі Довга Панчоха" був помічником режисера, — засміявся він своїм спогадам. — За 15 хвилин до початку вистави бачу: поліцейського нема. Його мав грати режисер, а він забув! На мене натягли костюм і випхали на сцену. Бандит шепоче: "Кажи: руки за голову, я вас арештую!" Ніхто нічого не помітив, і поліцейського я грав уже до кінця сезону. Класно було, імпровіз, я ж актор! — а потім похвалився: — Я ще в добрій формі. Можу через голову перекинутись і на руки стати. Хочете, покажу? — і Малуха миттєво продемонстрував, як він уміє стояти на руках!
Можу через голову перекинутись і на руки стати. Хочете, покажу?
— Якби займався комерцією, — повернувся в звичайне положення актор, — міг би квартиру в самому центрі мати. Але якщо в душі сидить його величність Бакс, псується не одна людина, а ціле покоління. Я геть аполітична людина, але якби існувала Партія здорового глузду — вступив би.
А в радянські часи були вільнодумцем?
— О, — картинно розвів руками Євген. — Я навіть грав дві вистави українською! В одній був султаном, який вийшов з євнухів, і говорив таким собі педерастичним голоском, — продемонстрував фальцетом Малуха.
Він іще пригадав, що замолоду носив патли і купував американські джинси у фарцовщиків.
— Колись мама зв"язала мені довгий светр із широкими рукавами, — згадує. — Так мій син зараз із нього не вилазить. У нас дружні стосунки. Арсеній може поплескати мене по плечу і сказати: "Ти, тату, нічого не розумієш у цьому житті. Не буду я читати Нечуя-Левицького. Нудно!". Зате читає опуси Подерв"янського.
А ви?
— Мат, якщо він художньо оформлений, — прикольний. Це національне забарвлення! Як казав один великий гоблін, я матом не лаюся, я ним розмовляю. Не при жінках, звісно, — галантно нахилився Євген. — Але я в армії служив! Начальником радіостанції. Навушники мене переслідують усе життя. У дитинстві крутив магнітофон, слухав Висоцького чи "Юрай хіп" і балдів, що інші цього не чують. А в армії знав напам"ять азбуку Морзе. Ви постукайте ключем по столу шість місяців по шість годин! Від постійного дубляжу в навушниках у мене лисина на голові, — продемонстрував маківку. — Це, до речі, не жарт. Ми всі — лисі.
Син може поплескати по плечу й сказати: "Ти, тату, нічого не розумієш у цьому житті"
Мабуть, треба більше зніматися в кіно...
— Я знявся навіть у китайському народному серіалі "Як гартувалася сталь". Зіграв підпільника, замордованого петлюрівцями під Шепетівкою. Гонорар був, звичайно, менший, ніж у Голлівуді, але нам було добре. А в театрі зараз грати смішно, — сумно додав Малуха. — Там лишилися тільки фанатики, яким за життя треба погруддя у дворі ставити. Моєї зарплати викладача театрального вузу не вистачає на комунальні послуги. Я б змінив професію, якби був молодшим. Хочу бути журналістом, як мій син.
А де ви, до речі, живете?
— Дружина після 12 років черги отримала державну квартиру в ТЮГу, останню. Заробив на серіалах, роблю ремонт. Але на таксі грошей бракує.
Малуха запропонував протестувати мене на правильність вимови. Спочатку довго і голосно змусив розспівувати "мі-ме-ма- мо-му". Далі дав грубий жмут паперів з текстом "Сімпсонів" і наказав читати. Я дізналася, що не "округлюю" звук і читаю надто швидко.
— Ти уяви, що в тебе горіх у роті, — наставляв Малуха. — І не "жуй" приголосні.
1 
1
Коментарі
2