— Канни — неймовірно красиві. Якось попросив Поліну сфотографувати мене на тлі Лазурного моря. Чоловік на березі зрозумів, що псує нам краєвид. Устав і пішов. Через декілька секунд усвідомив — то Бенісіо дель Торо, один з моїх улюблених акторів, — каже 27-річний Андрій Іванчук зі Львова. Зі своєю дівчиною Поліною Карасьовою, 23 роки, виграли запрошення на Каннський кінофестиваль у Франції. Він пройшов 8–19 травня.
З Андрієм та Поліною зустрічаємося у парку ім. Івана Франка навпроти Львівського університету. З кавою з вуличного кіоска сідаємо на лавку.
— Організатори фестивалю оголосили у "Фейсбуку" конкурс, — продовжує Іванчук. — Люди 18–28 років мали написати есе про кіноіндустрію французькою або англійською мовами. Кращим давали запрошення в Канни. Я написав англійською, Поліна — французькою. Конкурс спершу не виграли. Та переможці відмовилися від поїздки. Запрошення надіслали нам.
На подорож пара витратила 250 євро — 7,7 тис. грн.
— Зі Львова до Будапешта їхали потягами, звідти в Ніццу добиралися дешевим авіаперельотом, — говорить Поліна. Вона — у мереживній білій блузці з широкими рукавами і червоній спідниці. — Житло знайшли в Ніцці — кімнату за 30 євро поблизу аеропорту. Щодня добиралися до Канн громадським транспортом. На харчах економили, купували вуличну їжу. Якось я у вечірній сукні їла велетенське паніні (італійський бутерброд. — ГПУ), яке в руках розпадалося.
Поліна показує фото. На ньому вона в довгій світлій сукні. На церемоніях діяв дрес-код.
— Чоловіки мали бути в костюмі з метеликом, жінки — у вечірніх сукнях і на підборах, — додає. — Одного разу я прийшла в брюках, Андрій — без метелика. Вистояли 5-годинну чергу і нас не впустили. Бігли в найближчий недорогий магазин купувати мені сукню, а Андрієві — метелика.
Поліна гортає програму заходу.
— На фестивалі до нас ставилися, як до повноцінних учасників, а не як до студентів, що виграли конкурс, — каже. — Коли забирали запрошення, нам приділили достатньо часу, відповіли на всі запитання. На території фестивалю можна було безкоштовно випити кави.
Найбільш очікувана подія — нагородження переможців. Потрапити туди можна за запрошеннями.
Організатори передбачили спеціальну можливість "Остання хвилина" — на вільні місця перед самим початком впускали всіх охочих, аби заповнити зал.
На нагородження ми не потрапили. Але нас пустили на червону доріжку. Кругом — софіти й папараці. А також снайпери — двоє на дахах будинків навпроти, решта — біля доріжки.
Люди, які приїхали на фестиваль не вперше, взяли із собою настільні ігри, карти. Ними у чергах розважалися. В одній із нами стояв француз Жан-Франсуа. За три дні переглянув півтора десятка фільмів. Казав, що півроку кіно не дивитиметься. Біля кінотеатрів ходили люди у вечірніх костюмах. Тримали таблички з проханням поділитися квитками.
2 
1
Коментарі