Лазню села Мошни Черкаського району мер Черкас 42-річний Сергій Одарич переробляє під житловий будинок. Вона розташована край села у сосновому лісі, має 856 кв. м площі. Сім років тому Одаричі заплатили за неї $42 тис.
У дворі ростуть сосни. Біля входу лежить московська сторожова Флорі.
— Вона в нас добра, — говорить Сергій Одарич. — Їй 2 роки. Дружина подарувала мені на день народження.
У невеликій гардеробній на підлозі стоїть домашнє взуття — чотири пари жіночого й чоловіче.
— Вибирайте капці.
У колишній лазні Одаричі облаштують хол, кабінет, кухню, спортзал, три спальні і стільки ж санвузлів. Старий басейн оздоблений старомодною голубою мозаїкою. Поряд сауна. Кімнати поки що без дверей. На стінах у рамах висять світлини. Їх робив мер. На фотографіях довгі й вузькі морські затоки Норвегії, італійські міста ввечері, Альпи, пейзажі Єгипту, Чернігівщини, Курської області, мости в різних країнах.
— Перекриття над холом прийму і зроблю скляний дах. Посадимо високі пальми й пустимо східці на другий поверх. Там стояли чотири діжки, напевне, гріли воду для душових, — розповідає Одарич. — Будинок я купив у директора місцевого маслозаводу. До лазні у нього тут була сушарка для риби.
У дворі насипані три альпійські гірки.
— Я тоді був директором ДОКу (деревообробний комбінат у Черкасах. — "ГПУ"). В обідню пору поїхав з Анжелою в кар"єр. Залишив саму, бо мусив спішити на ділову зустріч із французами. Кажу, Анжело, каміння вибирай чимале, бо її завжди тягнуло до мініатюрного. Так вийшло, що того дня я запросив на шашлик п"ятьох друзів. До третьої ранку ломами перекочували на подвір"ї ті глиби.
Дружина Анжела зі свекрухою Надією Андріївною, 64 роки, переходять на кухню. Варять овочі на вінегрет. Анжела пробує ножем, чи готовий буряк. Мер заносить набір інструментів і нові бра.
— Люстри у будинку чіпляв сам. І батареї теж моя робота. Меблі самотужки складаю. Бригаду наймаємо лише на брудну роботу. Решту робимо самі. Або дорослі син із дочкою та друзями допомагають.
На тумбі для бутля з водою стоять 20 пляшок зі спиртним.
— Це мої хабарі, — жартує. — Ми коньяк і віскі не п"ємо, але чомусь їх дарують. Із дружиною надаємо перевагу неміцним сухим винам. Я люблю червоне, дружина — біле. Де буваємо, намагаємося купити вино 1988 року, коли одружилися. Але навіть в Іспанії таке знайти нелегко. Той рік був неврожайним.
Спирається на одвірок, запалює цигарку "Кептен Блек".
— Уперше кинув курити у першому класі. Через дорогу від нас був пустир. Із хлопцями бігали туди в індіанців грати. Хтось приніс цигарку, затягнувся і я. Дома батько почув сморід і надавав по шиї. У Черкасах не курив, доки не почалися вибори мера.
Дружина каже, що чоловік на кухні їй допомагає. Скуповуються разом.
— Люди аж у чергу вишиковуються, щоб побачити, як мер вибирає продукти. У стравах Сергій неперебірливий. Любить деруни зі сметаною, замовляє, навіть коли буваємо в ресторані. Дома їх раніше готували часто. Особливо весною, коли жили з батьками в Києві, як треба було доїдати картоплю. Зараз більше харчуємося стравами італійської кухні. Варимо спагеті з різними соусами.
4 
35413
Коментарі
1