"Це був дуже приємний сюрприз"

 

Лист 55-річної переможниці конкурсу "Вибери приз-травень" Людмили Крівчікової надійшов із села Сошників Бориспільського р-ну Київської області.

Я отримала повідомлення, а потім прочитала і в газеті, що в конкурсі "Вибери приз-травень" я виграла праску. Це був неочікуваний і дуже приємний сюрприз, тому що раніше я ніколи нічого не вигравала. А тут напередодні свого 55-річчя раптом такий подарунок (19 червня я стала пенсіонеркою).

Сама я родом із Білорусії. Одружилася з військовим. Його перевели служити до України: спочатку в Чернівці, через чотири роки — в Старокостянтинів Хмельницької області, потім — у Кіровоград. Там чоловік пішов у відставку, і ми прожили в цьому місті тринадцять років. Там закінчили школу наші діти: син і донька. Там вони створили власні сім"ї, народили мені онуків. Зараз у мене троє онуків. Син — військовий льотчик, теж вже у відставці. Донька працює у школі, пішла моїми стопами.

Випадково я потрапила у село Сошників — приїхала до родичів на дачу. Мені тут настільки сподобалося, що я кинула все і вмовила чоловіка перебратися на Київщину. Тепер до мене сюди приїздять онуки на літо. Їм теж тут дуже подобається.

За фахом я — вчитель російської мови та літератури. Свою роботу дуже любила, дуже подобалося працювати з дітьми. Але через постійні переїзди не завжди могла знайти роботу за спеціальністю. Тому довелося перекваліфікуватися на вчителя початкових класів в українській школі, тобто викладати українською. Мені, білорусці за національністю, це далося нелегко, але я справилася.

У Сошникові я виявилась безробітною. Це єдине, що мене засмучує. Але — таке життя. Чимось завжди доводиться жертвувати.

×