Четвер, 03 квітня 2008 18:50

Будинок Наташі Панаітової бомблять 30 разів на день

  Наташа Панаітова на кухні у своєї тітки Нелі в Києві
Наташа Панаітова на кухні у своєї тітки Нелі в Києві

52-річна Наташа Панаітова живе за півтора кілометра від сектора Газа в ізраїльському місті Сдерот. Палестинці бомблять це місто до 30 разів на день.

Жінка виїхала в Ізраїль 1996 року. До Києва навідується в гості до тітки Нелі, яка мешкає в однокімнатній квартирі на Троєщині. Розмовляємо опівночі на тітчиній кухні.

— В Украине кофе плохой, — каже Наташа, засипаючи в кавоварку дві ложки. — Вожу с собой израильский. И сигареты тоже, — на столі лежить блок цигарок "Гольф".

Розказує, що її батько туркмен, а мати — єврейка з Києва.

— Мама була окулістом, закінчила Львівський медінститут. За розподілом потрапила в туркменський кишлак Сакар. У мене є фотографія: мама сидить під парасолькою на віслюку, а на його попоні написано "швидка допомога". На мамине місце прислали лікаря, випускника Ашхабадського медуніверситету. Це був мій тато.

Жінка струшує попіл у декоративну мушлю. Каже, що залишила Сакар через нещасливе кохання.

— Закохалася в однокласника, а він поїхав учитися в Ташкент і знайшов собі іншу. Я виїхала до тітки в Київ, влаштувалася на завод лаборанткою.

Після педінституту Наташа працювала культорганізатором у санаторії для партійних діячів "Волжский утес" за 70 км від Сизрані в Росії.

— Як там пили, я більше ніде не бачила, — пробує каву. Її руки — в срібних перснях із великим камінням.

1980-го Наташа повернулася в Чарджоу. Влаштувалася в Будинок культури розпорядницею танців.

— Я оголошувала білий танець. Тоді дівчата були скромні, я мала перша запрошувати чоловіків. На танцях познайомилася з хлопцем. Євген тільки-но прийшов із армії, працював робітником. Не сподобався мені, але добре упадав. За півроку ми одружилися.

Мама сидить під парасолькою на віслюку, а на його попоні написано "швидка допомога"

Подружжя жило в гуртожитку, а мріяло про квартиру.

— Женя завербувався на Камчатку на плавучий завод. Якби відпрацював там два роки, дали б кооперативну квартиру. В останньому листі обіцяв, що невдовзі приїде. Прислав 10 кілограмів червоної ікри. Більше я про нього не чула.

Від Євгена в Наташі народилася донька.

— Раніше її звали Світлана. Тепер змінила ім"я на івритське Ліор ("моє світло"). Коли доньці було 8 років, я почала отримувати аліменти.

1996-го Наташа з донькою емігрували до Ізраїлю.

— Я мила там посуд і підлогу в ресторанах. Потім взяла в кредит на 30 років квартиру за 95 тисяч доларів. Тепер за неї і 40 тисяч не дають, бо місто розбомблене. У квартирі є три спальні, великий салон. Ми живемо на другому поверсі в 3-поверховому будинку. Зручно! Як бомблять — на першому поверсі вибиває скло, на третьому злітає дах, а в нас лише стіни трусяться.

Ракети, якими палестинці бомблять Сдерот, називають касами. Це — триметрова залізна труба з вибуховим пристроєм, порохом, цвяхами та залізними кулями всередині.

— Останній місяць касами падають о 7.20, ми називаємо їх палестинським будильником. Прокидаюся о п"ятій ранку, щоб устигнути помитися і нафарбуватись.

Згадує першу людину в місті, яка загинула від ракети.

— Його звали Мордехай. Він розлучився з дружиною, тому діти й онуки з ним не спілкувалися. Ввечері Мордехай сидів на лавочці, щоб побачити, як онуки йтимуть із дитсадка. Поряд із під" їзду вийшла жінка з 4-річною дитиною. Убило дитину і Мордехая, а жінці відірвало ноги.

Питаю, чи сниться їй війна між Ізраїлем і Палестиною.

— Я вже кілька років не бачу снів, — каже. — Відтоді, як повернулася з центру міста і побачила, що мій будинок розбомблений. Дочка із зятем прибирали в квартирі. Я знепритомніла з двомісячною онучкою Таір на руках. Дім відбудували. Тепер якщо й сниться щось — то що в мене з рук падає онука.

Жінка запрошує до себе в Сдерот:

— До мене тітка приїжджала. Назвала таксисту моє ім"я та прізвище. Дорогою він розказав їй, що я — не заміжня. А моя донька вийшла заміж за марокканського єврея, який розводить овець.

1955, 5 травня — Наташа Разиєва народилася в столиці Узбекистану Ташкенті в родині лікарів
1957 — родина переїхала в м. Чарджоу (Туркменія)
1977 — закінчила педінститут у Чарджоу, поїхала працювати культорганізатором у російський санаторій "Волжский утес"
1980 — вийшла заміж за росіянина Євгена Панаітова
1981 — народилася донька Світлана
1996 — емігрувала до м. Сдерот (Ізраїль)
2007 — уперше за 12 років приїхала до Києва

Зараз ви читаєте новину «Будинок Наташі Панаітової бомблять 30 разів на день». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода