"Дочка Надія вдруге вийшла заміж, — пише Марія Михайлівна з Тернопільської області. — З Валерієм прожили у шлюбі 10 років. Покинув її, бо знайшов іншу жінку в Києві, куди їздив на заробітки. Надії 40 років. Має сина від другого шлюбу, доньку — від першого. Онука Алла навчається в університеті. Хлопці з нею знайомляться. Але позустрічаються трохи й розходяться. Чомусь обом не щастить із чоловіками".

Насилає паспортне фото доньки й онуки. Обоє білявки з блакитними очима. Листи коментує київський біоенергетик 51-річний Мирослав Олійник.

— Дочка вийде заміж утретє за чоловіка, молодшого на кілька років. Різниця у віці не повинна лякати. Місяць-два їхній шлюб обговорюватимуть односельчани. Але боротися із пліткарями не варто. Менше виносьте особисте життя на показ. Онука візьме шлюб на останньому курсі університету. Жити залишиться у місті. Їй там запропонують високооплачувану роботу.

"Зустрічаюся з чоловіком, якому 43 роки. А він досі живе з батьками, — пише 31-річна Інна з Івано-­Франківська. — Познайомилися на роботі. Він — холостяк. Ніколи раніше одружений не був. Зустрічаємося майже два роки. Я хочу серйозних стосунків. Пропоную орендувати квартиру удвох. Він не готовий переїхати від матері. Усі зароблені гроші віддає батькам. Іноді не має, за що вийти на пиво. У серпні ми розійшлися. Але за тиждень він запропонував відновити сто­сунки. Просить спробувати цивільний шлюб, але жити доведеться під одним дахом із його батьками".

Біоенергетик запалює свічку. Сканує долонею фото Василя. Він кучерявий, у джинсовій сорочці. Інна — у фіолетовій сукні з мереживом.

— Від пропозиції краще відмовитися, бо стосунки розірвуться ще до Нового року. Знайти спільну мову зі свекрами навряд чи вдасться. Про життя під одним дахом не може бути мови. Якщо поселитеся удвох без батьків, маєте шанс створити міцну сім'ю. У березні завагітнієте. Василь зважиться на пропозицію. На травень можна планувати весілля.

"Двоє дітей є у сина й невістки. Недавно вона завагітніла втретє, — пише 57-річна Людмила Мирославівна з Полтавської області. — Пішли на УЗД у 20 тиж­нів. Лікар підтвердив, знову народиться дівчинка. Але ми вже маємо двоє онучок. Син розчарований, але не зізнається дружині. Ми з чоловіком знаємо, як сильно він чекав на сина. Коли Віталіку було 20 років, їхав електричкою з дому в гуртожиток. У вагон зайшла циганка. Взяла його за руку й напророкувала, що матиме четверо дітей. Чи буде серед них хоч один хлопчик?"

Вкладає у конверт фото сина Віталія та невістки Ольги. Обоє тримають доньок. Рудоволоса бавиться лялькою, чорнява — плюшевим ведмедем.

— Невістка народить дівчинку після Різдва. А за рік сім'я знову чекатиме на поповнення. У родині з'явиться хлопчик. Щастю батька не буде меж. Циганка говорила правду. Хлопчика назвуть на честь діда.

"Два роки тому племінниця познайомилася із канадцем в інтернеті, — пише вінничанка Олена Станіславівна, 59 років. — Вони довго переписувалися. Марк прилітав до нас у гості, запропонував Каті стати його дружиною. Торік вона переїхала до Монреаля. Але життя в них не склалося. Виявилося, Марк має розлади психіки. Про діагноз чоловіка Катя дізналася після весілля. Серед ночі виганяв із хати. Боялася лягати з ним у ліжко. Попередню дружину штрикнув ножем. Недавно подали на розлучення. Катя — напівсирота. Батька втратила в 10 років. Мабуть, тому їй важко будувати стосунки з чоловіками. Я прошу її одуматися й шукати роботу там. А вона планує летіти в Україну".

— Додому племінниця не повернеться, бо скоро зустріне іншого чоловіка. Побереться з іноземцем наступного літа. А до 30 років стане матір'ю. Невдалий перший шлюб швидко забуде.

×