— Як тільки ми приїхали сюди, побачили біля озера удава і броненосця. Зараз на стелі нашого дому живе ящірка, що клацає язиком, коли ловить комарів. Уже до цього звикли. А під час перших ночівель чоловік умощувався спати з довгим ножем — мачете та електрошокером у руках. Біля ніг клав сокиру, а в головах — лопату, — розповідає росіянка 28-річна Тетяна Борисова.
Разом із 34-річним чоловіком Андрієм і 2-річною донькою Анет вони продали квартиру в казахській столиці Алмати й переїхали жити в джунглі Белізу. Це тропічна країна в центральній Америці з населенням 300 тис.
— В Алматі в нас була перспективна робота. Я працювала редактором на телебаченні, чоловік — спеціаліст у сфері бізнесу, — розповідає Тетяна. — Одного дня зрозуміли, що більше не хочемо дихати загазованим повітрям, днями сидіти в офісі, годинами стояти в пробках, а вихідні витрачати на бігання по магазинах і кінотеатрах. Захотілося жити на природі. Крім усього іншого, ми — сироїди. Більшість раціону — фрукти, а в Казахстані півроку мусимо їсти несмачні китайські яблука.
Куди переїхати, родина вибирала довго. Хотіли у південно-східну Азію, там подібний клімат із Казахстаном. Але там іноземцям заборонено купувати землю. В Африці — неблагополучна політична і кримінальна обстановки. А Беліз — країна, в якій майже нема промислових об'єктів, половина її території — заповідники. Тут спрощений міграційний режим, низькі податки. Середня температура повітря +26°С. Мова спілкування — англійська. Ділянка в тропічному лісі та встановлення тимчасового будинку обійшлася їм 4,5 млн руб. — 1,12 млн грн.
— Ми купили 9 гектарів землі за 10 кілометрів від Карибського моря, — каже Тетяна. — Удень чоловік будує міцний кам'яний дім. Хочемо звести тропічну екоферму і торгувати плодами. Урожай можна збирати кілька разів на рік. Поки що фруктів, які вирощуємо, ледь вистачає для себе.
На фермі гарно ростуть банани, солодка картопля батат і папая.
— А на помідори, огірки й кабачки нападають шкідники і все згризають. Зате добре прийнялися ананаси, кокосові пальми, лайм, грейпфрут. Багато продуктів купуємо. 10 бананів тут коштують долар, за ці ж гроші можна взяти 6 манго. Обід у ресторані теж 10 доларів. Півтисячі доларів ми витрачаємо на місяць на все. Це з оплатою транспортних витрат, телефону і найдешевшого пакету інтернету. У Казахстані нам цих грошей навіть на харчування б не вистачало. Поки що в нас нема електрики, користуємося сонячною батареєю. До наших найближчих сусідів — кілометр. Доньку будемо вчити вдома.
Львів'яни зимують у Таїланді
25-річний мандрівник і підприємець Орест Зуб зі Львова поїхав із подругою Мартою зимувати в Таїланд.
— Мені цікаво жити в інших країнах, пізнавати місцеву культуру й шукати нових вражень, — говорить Орест. — Таїланд — доступна країна з високим рівнем життя й цінами, нижчими за наші. Буду пірнати й дивитися на рибок у морі, займуся тайським боксом, ходитиму джунглями, їстиму місцеві страви. У мене два он-лайн бізнеси. Тому чи сиджу я у себе в квартирі у Львові, чи лежу на пляжі в Таїланді, нічого не міняє. Просто потрібен інтернет, а він зараз є всюди у світі. Через місяць полечу на індонезійський острів Балі вчитися серфінгу. На початку квітня маю зустрітися з другом у в'єтнамському Сайгоні. Я вже відвідав 40 країн. Подорожую 100 днів на рік.
3 
35413
Коментарі