— И лучшей похвалой для нас звучало: ты — молодец, ты можешь, ты — мужик! — зачитує з аркуша гімн гирьовиків 75-річний киянин Євген Гончаренко. Його написав сам. У серпні на чемпіонаті Європи з гирьового спорту в білоруському Вітебську побив світовий рекорд — 117 разів підняв дві гирі по 16 кілограмів. Попередній рекорд — 40 підйомів. Виступав у віковій категорії 75–79 років.
Чоловік уже виграв 8 чемпіонатів світу.
— Вибачаюсь, що додому не запросив, — ремонт. — Євген Дмитрович сідає на лавку на волейбольному майданчику біля озера Тельбин, що на столичних Березняках. Він у шортах та кросівках. До пенсії працював інженером. Гирьовим спортом займається з 45 років. Тоді через виразку шлунка лікарі заборонили піднімати більше 10 кг.
— Заборонили, а я 100 і більше почав волочити. Щодня тренувався. Навантаження збільшував поступово. Виразка не відкривалася. Спортом поборов хворобу.
У 59 років Гончаренко переміг 25-річного спортсмена. Разом із дружиною та онукою пішов на чемпіонат міста з важкої атлетики.
— Розігрували магнітофон. І там один молодик толкав гирі 125 разів. Ще й кричить: магнитофон мой! Тут суддя оголошує мене. Виходжу й на два підйоми роблю більше.
До лавки підбігає собака. Ластиться до чоловіка, умощується біля ніг.
— Це Жучечка, любіміца наша. Буде тут сидіти, поки не підемо. Її годуємо, нас багато біля озера займається. Вечорами сходимося на тренування. Маємо тут місцевий клуб. Коли над озером хотіли якийсь готель будувати, ми не дали. Кличко приходив, нас підтримував. Один депутат облаштував тут тренажери. Попросили, щоб поставив нам перед виборами замість давати гречку.
Неподалік чоловік виконує вправи східного єдиноборства. Ще двоє боксують. Час від часу пробігає засмаглий літній чоловік в плавках.
— Це наш Льоня-марафонець. Щодня по 25 кілометрів бігає. Я за 10 хвилин роблю коло навколо озера. А як виявили виразку, обходив його годину. Зимою на озері моржуємо. Торік вискакую з ополонки, а до мене молода пара підходить. Питають: "Вам не холодно?" — "Холодно". — "То ви, напевно, не болієте?" — "Болію". Якраз мав температуру 38,5. Мені, кажу, приносить задоволення тримати себе у формі.
"Син хотів стати професійним футболістом. Ми відрадили"
Із дружиною Євген Гончаренко познайомився в інституті. Училися на одному курсі.
— Сиділи разом за партою й разом прогулювали лекції. Тікали в зоопарк, на пляж, — розповідає чоловік. — Вона найпривабливіша була, довелося за неї поборотися. Багато поклонників увивалось. Але за мене погодилась вийти з першого разу. До того 5 років за руку ходили.
Вона теж була спортсменкою. У волейбол грала. Спорт за молодості допоміг зберегти красу в старості. Всі знайомі спортсмени заздрять, бо вона жодного мого змагання не пропустила.
Гончаренки прожили разом 48 років. Дружина — інженер-електронщик. Мають сина й онуку.
— Син хотів стати професійним футболістом. Ходив у дитячу школу "Динамо". Ми відрадили. Професійний спорт — це ризик. Навряд чи вибрався б до вершини. Став інженером. А тренується для підтримки форми.
2 
1
Коментарі