На зустріч під "Хрещатик-Плаза" бард Едуард Драч, 42 роки, приходить вчасно. На ньому шкіряна куртка, бордовий пуловер. Каже, що поголив бороду й вуса, змінив імідж. Твори теж пише нові. Дарує диск, на якому зеленим фломастером написані назви перших двох пісень.
— Це "Армія Махна" та "День незалежності з Махном". А робоча назва компакту — "Солов"їні свята". Там буде про події і на Майдані-1990, і пізніші.
Каже, що родом із Кривого Рогу.
— Місто ще те, — всміхається. — Народ пролетарський, буйний. Бійки квартал на квартал — звична справа.
Володар гран-прі "Червоної рути-89" бард Василь Жданкін теж із Кривого Рогу.
— Жив зі мною в одному кварталі. Але зустрів Василя вже на "Червоній руті", в Чернівцях.
Із поетом і екс-нардепом Іваном Драчем ви родичі?
— Ми з Іваном Федоровичем з"ясовували це питання. Спільних коренів не знайшли.
Драч закурює. Розповідає про навчання в Дніпропетровському медінституті:
— Учився на психіатра й грав у студентському рок-гурті. Деканат змусив: мовляв, не гратимеш — не дамо гуртожитку.
1988 року Драч приїхав до Києва.
— Скрипаль Кирило Стеценко повів до кобзарів. Це за Ботанічним садом. Там раніше замість крутих віл був депресивний район. В одній із тих мазанок жив кобзар Микола Будник. Заслухався виконанням дум так, що запізнився на поїзд. Будник повірив мені й дав інструмент на три місяці.
Працював психіатром у Києві
Згадує першу "Червону Руту" в Чернівцях.
— У фіналі лауреатів не пускали на стадіон. Люди стояли з жовто-синіми прапорами. Міліція била їх кийками. Жданкін почав кричати на міліціонерів. Вони повернулися і вже занесли палицю над ним. Раптом із натовпу вийшов чоловік у цивільному, показав "корочку" і сказав: "Не трогать — лауреаты!". Мент віддав честь, сказав: "Єсть!". Розвернувся і продовжив бити публіку.
За словами Едуарда, переможці "Рути" таки потрапили на сцену.
— Жданкіна всього трусило. Каже: "Я їм зараз заспіваю "Ще не вмерла Україна!". Я аж тіпнувся, кажу: "Васьо, та ти шо — зараз фестиваль закриють". Він вийшов і почав співати. Вв"язався в бійку, отже. А по наших законах криворізьких, треба землякові допомагати. Я теж вискочив і почав співати. Наслідки відчув, коли після інтернатури на роботу не хотіли брати. Та й із тестем політичні розходження загострилися. Довелося розлучитися з дружиною.
Не полишив фаху психіатра?
— Ні. Працював з 1988 до 1994 року в Черкасах невропатологом, потім — психіатром у Києві. Півроку стажувався на кафедрі неврології канадського університету в Торонто. Було безліч нагод залишитися, але мене приваблює тутешній ритм життя.
Якось бачив тебе з синцями.
— На позаминулий День незалежності це сталося, в моєму дворі. Двом особам напідпитку не сподобалося, як припаркував свої "жигулі-копійку". Я мирно щось пояснив. Але їм не сподобалися мої українська мова та вишиванка. Підбили око. Рану на носі потім довелося зашивати. Але й тим двом перепало.
Драч закурює чергову цигарку. Розповідає про життя в Києві, куди перебрався 1994-го. 1997 року одружився удруге. Того ж року народився син Дмитро.
— Дружину звати Марина, — розповідає. — Зазнайомився у приятеля по "Руті", Сашка Горностая. Марина — його сестра, приїздила в гості. Вона — історик, зараз у декреті. У нас, крім сина, ще дві доньки — Діана й Юля. Леді Ді та леді Ю, — усміхається.
А де живете?
— Ой, — морщиться. — Уже третій рік судимося. Нам жінчині родичі подарували квартиру. Але ЖЕК вибив двері й заселив в одну з кімнат двірничку. З усіх смітників Подолу збиралися пляшки й милися у ванній. Пропадали речі. Дружина сказала: вези звідси, куди хочеш. Зараз живемо в її родичів на Сирці.
Драч змінює тему. Розповідає про вечори авторської пісні, які разом із товаришем Миколою Підгорним започаткував у Спілці письменників.
— Там і поети, і барди бувають. Режисер Олесь Санін обіцявся. Він же братчик Кобзарського київського цеху.
У фільмі Саніна "Мамай" Драч зіграв кобзаря. Співав пісні в фільмі "Запороги", знятому на "Укртелефільмі" Олегом Біймою.
— А ще, — замріяно усміхається, — є в мене пес. Його звати Бунчук. Порода — "кримка", хорт гладкошерстий. Такі були в запорозьких козаків. Однак через проблеми з хатою живе не в мене, а в мого друга. Він є фанатом цієї породи, привіз її з Казахстану. Бунчук — робоча собака, полює на зайців.
1965, 6 квітня — Едуард Драч народився в місті Кривий Ріг
1982 — закінчив школу та вступив на лікувальний факультет Дніпропетровського медінституту
1983 — у складі групи "Ранок" виступав на Всесоюзному джазовому фестивалі в Дніпропетровську
1985 — одружився
1989 — перша премія в жанрі авторської пісні фестивалю "Червона рута" в Чернівцях
1990 — вихід аудіокасети "Едуард Драч і Ніна Матвієнко"
1994 — переїхав до Києва
1997 — одружився вдруге
2003 — народилася донька Діана, за два роки — Юля
2005 — компакт-диск "Двом душам дарується"
3 
1
Коментарі